Всі книжки Ірен Роздобудько різні, як це підтверджує сама письменниця. Вона досить впевнено відчуває себе у різних жанрах і не боїться експериментувати, за що і подобається так своїм відданим читачам, а ця книга - в першу чергу для них. Цей твір, на відміну від інших, авторка позіціонує як жіночий роман. Занурюючи читача у нашу таку звичну буденність, ця книга дає змогу все ж таки відпочити, бо вона легка на сприйняття. Чотири жіночі долі зображені в історичній ретроспективі, бо оповідання починається з вісімдесятих років, де всі головні героїні ще діти. Протягом роману ми маємо змогу спостерігати за їх становленням як жінок і як особистостей на фоні таких важливих істричних подій як відокремлення України від Союзу у самостійну державу і масова акція протесту на Майдані у 2013 - 2014 рр. Так чи інакше всі персонажи роману відчувають на собі вплив цих подій, через що навіть суттєво змінюється доля деяких з них. Вустами своїх героїв (а деякі з них герої у прямому сенсі цього слова) письменниця висловлює свою однозначну політичну позицію, душею вболіваючи за Україну. Її персонажі - звичайні пересічні українці, здебільшого кияни, отже їх небайдужість до всього навкруги буквально з перших сторінок передається читачеві. І підштовхує до життя сьогоднішнім днем, саме цією миттю, бо минуле вже давно позаду, а майбутнє ми тільки починаємо будувати. І головні героїні - Ельміра, Лара, Юля і Сусанна, - переживають певне переосмислення свого життя, наблизившись впритул до таких понять як слава, свобода і смерть. В якомусь сенсі все це виглядає наче випробування, в ході якого кожна з них зрозуміє, що не може бути нічого важливішого, ніж рятувати людину від загибелі, популярність не може конкурувати зі справжнім коханням, а цілковита свобода тісно переплітається з егоїзмом.