Цю книжку я так довго чекала, що вже навіть боялася в ній розчаруватися. Але дарма - вона чудова! "Люди самі створюють правила для досягнення якоїсь загальної мети, а тоді самі заплутуються в них і вже кроку справо-вліво ступити не можуть" Головна героїня Вероніка якщо вже щось собі надумала, то ніякі правила її не зупинять. Навіть якщо вона зібралася в Антиарктику. Маленька група науковців там вивчають пінгвінів та через брак фінансування, їхнє дослідження може припинитися і ціла популяція пінгвінів загине. Вероніка вирішує пожертвувати їм кошти, але спершу потрібно все перевірити. Ця енергійна бабця дуже мені подобається, чимось нагадує Брітт-Марі Фредріка Бакмана. Вона розумна, хитра, прямолінійна і емоційно закрита. Була - до того, як побачила пінгвінів. А її почуття гумору) "Коли на твоє заклякле тіло несподівано гепається пінгвін і дивиться тобі у вічі темними мерехтливими очицями, то відразу покидаєш усе, чим займалася. Навіть якщо саме помирала" Це історія, яка зачепить кожне серце, хоча вона така наївна і передбачувана. "Якщо сконцентруватися на правильних речах, можна моментально поліпшити собі настій"

86-річна Вероніка Мак-Криді - заможна вдова, яка самотньо мешкає у величезному будинку. Одного дня вона вирішує весь свій спадок залишити пінгвінам Аделі, але перед тим хоче поїхати до Антарктики і познайомитися з ними ближче. В результаті, Вероніка здружується з вченими з полярної станції та внуком, якого бачила двічі в житті та рятує життя маленькому пінгвіненяті й врешті решт своє життя теж. Проста, добра книга, часом сумна, часом з дрібкою гумору. Книга про те, що щастя не в грошах, а в людях, які тебе оточують, про силу духу, про внутрішній стержень, про самотність та дружбу, про те, що інколи люди кращі, ніж здаються, про те, що потрібно берегти планету. Якщо вас спіткав нечитун, ця книга точно витягне вас із нього.

«Туди, де пінгвіни» Гейзел Прайор від видавництва Рідна мова - це життєстверджуюча історія, після читання якої ви точно полюбите цих чорно-білих товстунців з малесенькими лапками (якщо, звичайно, цієї любові не сталось ще до цього). 86-річна Вероніка - самотня багата жіночка, яку дратують людські товариства, поганий чай та дзеркала. Вона з легкістю і досить правдоподібно прикидається, що не чує запитань, коли НЕ хоче їх чути. Така собі старенька з характером. В якийсь момент приходить час замислитись: кому залишити хороших розмірів статки, що Вероніка має у своєму володінні. Коли її хатня помічниця знаходить стару скриньку з медальйоном та щоденником, спогади сімдесятирічної давності спонукають Вероніку шукати свою сім‘ю. Та коли знаходиться її онук Патрик, розчаруванню немає меж. Він точно не той, кому вона б хотіла залишити у спадщину свої гроші! Краще залишити все організації, яка намагається врятувати пінгвінів! Геніально ж! Вона врятує цих маленьких чорно-білих створінь! Але лише за умови особистої присутності в Антарктиці. Вероніка звикла отримувати те, що хоче. А якщо вчені хочуть отримати гроші, то мають неодмінно пройти перевірку Вероніки! Я ж казала, що пані з характером. Але то й не дивно, якщо взяти до уваги все, через що вона пройшла на своєму життєвому шляху. Але найцікавіше, як на мене, починається після зустрічі Вероніки з пінгвінами, а особливо маленьким пінгвіненям, якого «всиновили» й назвали Патриком. Сторінка за сторінкою ця книжка перетворюється на неймовірно добру та милу історію пошуку сім‘ї, відновленню стосунків з рідними, порятунок пінгвінів, та насамперед себе. Чекаємо продовження пригод вже навіть трохи рідних нам персонажів в наступній книзі, вихід якої вже планує видавництво.