"Три поверхи" - це збірка з трьох оповідань, які розповідають про долю трьох сімей з одного багатоквартирного дому в Тель-Авіві. Голова першої сім'ї - Арнон, батько двох маленьких доньок, віддає меншу дитину, літній парі на час, поки зайнятий, або хоче побути наодинці. Тоді його доньку няньчать пенсіонер з дружиною. І під час цих зустрічей, Арнон помічає, що його дочка стає іншою, замкнутішою. Тому він проводить власне розслідування, і приходить до висновку, що сусід розбещує його дитину. Арнон вирішує покласти край цьому неподобству і це призводить до круговороту подій, які завершуються не так позитивно, як хотілося. Другий поверх - там мешкає Гані, мати двох дітей, чоловік якої завжди знаходиться у відрядженні, через що її називають "вдовою." Одного разу, до Гані приходить брат її чоловіка, який давно посварений з ним, і переховується від поліції і кредиторів та просить жінку прихистити його на певний час. Жінці тепер потрібно буде вибирати - чи захистити брата свого чоловіка, чи ж відмовитися. Прийняте рішення змінить її життя назавжди. На третьому поверсі живе Дебора, колишня суддя, чоловік якої недавно помер. Під час страйку студентів, вона знайомиться з бізнесменом, який пропонує купити її квартиру, а також розповідає їй про долю її сина, якого вона не бачила багато років. Тепер їй варто вибрати - чи залишитися жити так, як є, чи змінити своє життя і побачити свого сина, з яким не спілкувалася багато років. Дебора вибирає друге. Усі три оповідання душевні, феміністичні, адже розповідають про сильних духом жінок і слабких чоловіків. Найкраща частина - перша. Інші - набагато слабші. Хороша книга, щоб відкрити культуру Ізраїлю та познайомитися з побутом та звичаями людей, які тут живуть.

«Три этажа» - рассказывает историю жителей Тель-Авива, а именно историю одного конкретного человека или семьи, которые живут на трех разных этажах многоквартирного дома. На первом этаже живёт Арнон, его жена и их две дочери. Ранее Арнон разрабатывал уникальные интерьеры для ресторанов, но когда-то его бизнес распался. Он обеспокоен благосостоянием своей старшей дочери и чувствует, что пожилой сосед смотрит на неё совсем не невинным взглядом. На втором этаже живёт Хани, замужняя женщина с двумя детьми. Соседи внизу называют ее "вдовой", потому что муж постоянно путешествует. Когда брат ее мужа появляется у ее двери, она впускает его, несмотря на то, что он скрывается от закона. Ханна понимает потенциальную опасность, впустивши беглеца, но в то же время она от этого в восторге. Дебора, судья и вдова в отставке, живёт на третьем этаже. Убирая кабинет своего покойного мужа, она находит старый автоответчик с его голосом, и решает «поговорить» со своим мужем. Однажды она решает принять участие в демонстрационном марше и встречает там молодых людей-идеалистов и загадочного человека своего возраста. Кажется, этот человек очень много знает о Деборе, и она не может вспомнить, когда их пути пересекались. Ешол Нево - проницательный наблюдатель человеческой психики. Он проникает в сознание своих героев и интерпретирует их действия с редким в художественной литературе блеском.

Головний герой першої частини книги (і одночасно першого поверху) у кінці свого оповідання питає у автора, з яким зустрічається у пабі, як йому "вирулити" з ситуації яка сталася. Вся справа у тому, що велика любов до своєї доньки приводить до того, що все сімейне 20 річне життя може полетіти шкереберть.... Все починалося досить добре - сімейна пара залишала на деякий час у літньої пари свою доньку, що у кінці призвело... до підозр у її розбещенні.... Батько питає "У своїх книгах ти завжди знаходиш вихід, я зараз "тону"...Автор відповідає, що в нього нема для нього човна. І тут йому відповідають, що ця історія не повинна закінчитися погано, що автор повинен допомогти і сам закінчити її хепі-ендом:) Я спеціально пишу рецензію після першої частини - ніхто не повинен знати, як автор буде рятувати свого друга. Таким чином, нас чекають історії другого і третього поверху. Якимсь незбагненним чином вони вплинуть на долю сім'ї з першого поверху. Можна писати, що цікаво подивитися на повсякденне життя і прагнення простих ізраїльтян, наблизитися до іншої культури - однак реальність у тому, що люди майже всюди однакові - вони кохають, сваряться, кохають до нестями свої дітей і....постійно роблять дурниці, які потім повинні виправляти. Словом живуть звичайним життям:))