«Тітус Гроан» - це перша частина трилогії «Горменгаст». Автор – Мервін Пік – вважається одним із засновників жанру фентезі, але його книги більш готично-сюрреалістичні, тому в мене не було відчуття, що я читаю класичне фентезі. Пік продовжує письменницьку традицію Діккенса, Стівенсона і Гофмана. У мене склалося враження, що я читаю вікторіанського попередника Кінга. Також під час читання я розуміла, що такого я ще ніколи не читала, і це солодке відчуття першовідкривацтва, дитинний захват від читання стануть одним з найяскравіших досвідів читання цього року. Мова твору напрочуд густа і поетична, образна і незвичайна. Темп в розповіді повільний і грунтовний, але, на щастя, для опису Горменгаста Мервін Пік не списує 5 сторінок, як Віктор Гюго. Сукупність всіх цих факторів привела до того, що я в захопленні перегорнула останню сторінку і відчула шалену втому від тексту. Ось так контраверсійно. Тітус Гроан – 77 граф замка Горменгаст. З моменту його народження минає 1 рік 12 днів, це хронос усієї книги. Місце дії практично обмежено незліченними залами, кімнатами, підвалами, переходами, дахами і стінами Горменгаста. Сюжет? Як такого його немає, тому книжку проспойлерити важко. Це життя мешканців замку: Графа і Графині, протистояння слуг, історія сходження одного з кухонних прислужників, розповідь про самотність, божевілля і свободу. Обмеження і прагнення вирватися з цього обмеження. Історія горя і болю від кохання і приреченості. Кожен герой тут дуже колоритний і яскравий, а ще розповідь проілюстрована авторськими малюнками, тому що окрім письма, Пік займався живописом. Цих героїв неможливо не відчути і не перейнятися їх історією, уявити в усіх деталях, побачити і почути. Це захоплює. Я обов’язково повернуся до цієї серії, але зараз мені треба від неї відпочинок.