Тіні забутих предків
Бумажная книга | Код товара 338859
Yakaboo 4.8/5
Автор
Михаил Коцюбинский
Издательство
Фолио
Серия книг
Школьная библиотека украинской и зарубежной литературы
Язык
Украинский
Год издания
2013
Количество страниц
156
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (135х205 мм)

Все о книге Тіні забутих предків

От издателя:

До видання увійшли кращі твори талановитого українського письменника, блискучого новеліста, послідовника І. Франка, майстра слова Михайла Коцюбинського (1864—1913) — «Тіні забутих предків», «Коні не винні», «Intermezzo», «Сміх» та інші. Невеликі за обсягом, проте психологічно напружені твори, в яких письменник зобразив живі й правдиві образи, належать до найвищих досягнень української класичної прози.

Характеристики
Автор
Михаил Коцюбинский
Издательство
Фолио
Серия книг
Школьная библиотека украинской и зарубежной литературы
Язык
Украинский
Год издания
2013
Количество страниц
156
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (135х205 мм)
Рецензии
  •  
    Ще одна прекрасна історія про вічне кохання 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Повість Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків", починаючи зі шкільних років, залишалась для мене улюбленим твором в українській літературі. Перечитувати її хочеться знову і знову.
    Дуже зворушує історія кохання Івана і Марічки.
    Їхні сім'ї ворогують. При першій зустрічі хлопчик б'є беззахисну дівчинку, оскільки вона є донькою вбивці його тата. Проте дитяча доброта "перемагає" - діти стають на початку друзями, пасуть разом овець, згодом закохуються одне в одного і мріють про одруження, проте приховують свої відносини від інших, розуміючи, що батьки цього не приймуть.
    На жаль, доля розлучає їх - Іван змушений йти на роботу на полонину, кохана тим часом залишається у рідному селі і через короткий час гине через повінь.
    Після повернення з полонини Іван не може змиритись зі смертю Марічки. Спершу він взагалі пропадає (всі вважають, що він загинув), пізніше одружується з жінкою, яку не кохає, і з часом дружина починає йому зраджувати, після чого Іван повністю занепадає духом...
    Прекрасно описано побут, культура тогочасної Гуцульщини, при читанні повісті неначе попадаєш туди і переживаєш всі ті події там, на місці з головними героями. Впевнена, буду перечитувати ще не один раз.

  •  
    "Тіні забутих предків" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Повість Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" безперечно належить до справжніх шедеврів української літератури. У центрі оповіді розгортаються пристрасті, подібні до тих, які описані Шекспіром у трагедії "Ромео і Джульєтта".
    Мова йде про кохання Івана та Марічки, двох юних гуцулів, які належали до ворогуючих родин. Взаємні почуття між ними зародилися ще з часів дитячої дружби маленьких пастушків. Їхнє кохання було прекрасним, чистим і світлим, але, на жаль, тривало недовго і скінчилося трагічним зникненням Марічки під час повені.
    Після загибелі коханої Іван не міг залишатися у рідних місцях. Він зник, десь блукав шість років, але потім все ж таки повернувся і через рік одружився на Палагні, сподіваючись збудувати своє господарство і у хатніх клопотах забути свій біль. Однак хіба життя з некоханою людиною може принести щастя? Жінка незабаром почала зраджувати. Вона вміла потроху чаклувати і коханця знайшла собі під стать: Юра, який був відомий як мольфар. На фоні цих обставин Іван став відчувати ще більшу тугу за Марічкою...
    Особисто мені повість "Тіні забутих предків" трохи нагадала драму-феєрію Лесі Українки під назвою "Лісова пісня", адже в обох творах затверджується ідея, що нерівність душ є набагато гіршою, ніж нерівність майна. У даному випадку мова йде про відносини Івана та Палагни: ці двоє, на мою думку, були занадто різними в духовному відношенні і не повинні були одружуватися, аби не псувати один одному життя.
    Повість "Тіні забутих предків" сповнена неповторної містики та яскраво змальовує побут та звичаї гуцулів. Рекомендую прочитати цей твір кожному, хто цікавиться культурою та історією нашого краю, адже недаремно А. Крушельницький зазначав, що "Тінями забутих предків" Коцюбинський поставив в українському письменстві пам'ятник Гуцульщині. А ще не завадить подивитися фільм режисера Сергія Параджанова "Тіні забутих предків", який був створений за мотивами цієї повісті.
Купить - Тіні забутих предків
Тіні забутих предків
44 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Михаил Коцюбинский
Михаил Коцюбинский

Михаил Коцюбинский– известный украинский писатель ХIХ – начала ХХ века. Он родился 17 сентября 1864 года в Виннице. Будущий писатель учился в духовном училище в городе Шаргород. Книги Марка Вовчка и Шевченка произвели на юношу огромное впечатление. Коцюбинский хотел отправиться на обучение в Каменец-Подольский, однако был арестован за связь с народовольцами. После освобождения писат...

Подробнее

Рецензии Тіні забутих предків

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Ще одна прекрасна історія про вічне кохання 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Повість Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків", починаючи зі шкільних років, залишалась для мене улюбленим твором в українській літературі. Перечитувати її хочеться знову і знову.
    Дуже зворушує історія кохання Івана і Марічки.
    Їхні сім'ї ворогують. При першій зустрічі хлопчик б'є беззахисну дівчинку, оскільки вона є донькою вбивці його тата. Проте дитяча доброта "перемагає" - діти стають на початку друзями, пасуть разом овець, згодом закохуються одне в одного і мріють про одруження, проте приховують свої відносини від інших, розуміючи, що батьки цього не приймуть.
    На жаль, доля розлучає їх - Іван змушений йти на роботу на полонину, кохана тим часом залишається у рідному селі і через короткий час гине через повінь.
    Після повернення з полонини Іван не може змиритись зі смертю Марічки. Спершу він взагалі пропадає (всі вважають, що він загинув), пізніше одружується з жінкою, яку не кохає, і з часом дружина починає йому зраджувати, після чого Іван повністю занепадає духом...
    Прекрасно описано побут, культура тогочасної Гуцульщини, при читанні повісті неначе попадаєш туди і переживаєш всі ті події там, на місці з головними героями. Впевнена, буду перечитувати ще не один раз.

  •  
    "Тіні забутих предків" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Повість Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" безперечно належить до справжніх шедеврів української літератури. У центрі оповіді розгортаються пристрасті, подібні до тих, які описані Шекспіром у трагедії "Ромео і Джульєтта".
    Мова йде про кохання Івана та Марічки, двох юних гуцулів, які належали до ворогуючих родин. Взаємні почуття між ними зародилися ще з часів дитячої дружби маленьких пастушків. Їхнє кохання було прекрасним, чистим і світлим, але, на жаль, тривало недовго і скінчилося трагічним зникненням Марічки під час повені.
    Після загибелі коханої Іван не міг залишатися у рідних місцях. Він зник, десь блукав шість років, але потім все ж таки повернувся і через рік одружився на Палагні, сподіваючись збудувати своє господарство і у хатніх клопотах забути свій біль. Однак хіба життя з некоханою людиною може принести щастя? Жінка незабаром почала зраджувати. Вона вміла потроху чаклувати і коханця знайшла собі під стать: Юра, який був відомий як мольфар. На фоні цих обставин Іван став відчувати ще більшу тугу за Марічкою...
    Особисто мені повість "Тіні забутих предків" трохи нагадала драму-феєрію Лесі Українки під назвою "Лісова пісня", адже в обох творах затверджується ідея, що нерівність душ є набагато гіршою, ніж нерівність майна. У даному випадку мова йде про відносини Івана та Палагни: ці двоє, на мою думку, були занадто різними в духовному відношенні і не повинні були одружуватися, аби не псувати один одному життя.
    Повість "Тіні забутих предків" сповнена неповторної містики та яскраво змальовує побут та звичаї гуцулів. Рекомендую прочитати цей твір кожному, хто цікавиться культурою та історією нашого краю, адже недаремно А. Крушельницький зазначав, що "Тінями забутих предків" Коцюбинський поставив в українському письменстві пам'ятник Гуцульщині. А ще не завадить подивитися фільм режисера Сергія Параджанова "Тіні забутих предків", який був створений за мотивами цієї повісті.
  •  
    Кохання до смерті 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Повість Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" часто порівнюють з "Ромео і Джульєтта" Шекспіра. Дійсно, в цих двох творах дуже багато схожого. Посудіть самі: юнак до нестями закоханий у дівчину, проте разом їм бути не судилося, адже вони походять з двох ворогуючих родин. Дійсно, на перший погляд дуже багато збігів, проте прочитавши цю повість розумієш, що "Тіні забутих предків" цілком самобутній твір.

    Отже, Іван закохався в Марічку, проте він мусить покинути її та піти в гори працювати. По поверненню Іван розуміє, що, на жаль, під час повені Марічка загинула, більше вона не повернеться до нього ніколи. Спершу ж Іван у це навіть не повірив, та коли дізнавсь напевне не витримав та пішов у відлюдники, люди в селі думали, що він вмер, проте він був живий. То Марічка вмерла, та чи вмерло пристрасне кохання? Авжеж, ні воно й досі буяло в Іванових грудях.

    Розуміючи, що треба якось жити, Іван знову повертається до пересічного рідного села, навіть одружується на Палагні. І ніби все у них є, та покохати нову дружину Івась так і не зміг, бо не міг забути свою Марічку, яка постійно ввижалася йому в далекім лісі, хоч Іван добре розумів, що це лишень карпатські мавки втішаються...
  •  
    Карпатські Ромео та Джульєта
    Працюючи над своєю повістю, М. Коцюбинський певний час проживав у гуцульському селі. Таким чином він зумів поринути в такий буденний, з одного боку, і такий міфічний лад життя гуцулів. Селяни, які начебто і були "богомільними" християнами, все ж дотримувались стародавніх звичаїв, обрядів, вірили в існування демонологічних сил - мавки, арідника, чугайстера, щезника та ін. За образу мстилися кров'ю, а ворожнеча між родами могла тривати віками.
    На цьому фоні і зароджується кохання Івана та Марічки. Зустрівшись ще дітлахами, вони зближуються і вже не розлучаються. Наче сама доля веліла їм бути разом - Марічка має хист до складання пісень, а Іван складає музику,- так вони проводили разом дні. Їхні почуття протиставляються споконвічній ворожнечі родів Гутенюків і Палійчуків. Що цікаво, протистояння цих сімей триває так довго, що ніхто з них і не пам'ятає, з чого все почалось.
    Розуміючи, що батьки не дадуть згоди на шлюб, Іван і Марічка приховували свої почуття. Шкода, що їм так і не судилося бути разом. Після смерті батька Іван змушений годувати велику родину, тому він покидає кохану і йде в найми на полонину. Після повернення він дізнається, що його Марічка трагічно загинула під час повені. Ця новина стала тяжким випробовуванням для молодика. Шість років він блукав невідь-де, а повернувшись бере шлюб із заможною Палагною, сподіваючись за ґаздуванням забути кохану. І певний час це йому вдається. Але не все так просто..Справжнє кохання не забуваться..Скоро він її зустріне, почує її співи, піде за її голосом. Що скаже їй при зустрічі? Чи відповість вона? Чи будуть вони нарешті разом?
    Життя таке життя. Яким би воно не було, а ми приходимо в цей світ, щоб "нажитися", "набутися". Це і доводить у своїй повісті Михайло Коцюбинський.
  •  
    Сказочный мир гуцульщины
    Многое слышала о знаменитой экранизации на эту повесть, и вот решилась прочитать.
    Это история любви, которая не уступает шекспировской “Ромео и Джульетта”, но с привкусом фольклора гуцульских краев.
    Маричка и Иван - дети враждующих испокон веков семей, которые при встречи не смогли стать врагами, ведь их сердца горели друг для друга.
    Но судьба разлучает двух влюбленных, при чем навсегда. Жизнь течет, продолжает свой ход. И однажды дорога вновь приводит их друг к другу, объединив их души навеки.
    Автор вдохновился обычаями и культурой жителей гуцульского края, поэтому решил воссоздать ту сказочную атмосферу, которая его заворожила. Мифические существа, магия, волшебство - все Коцюбинский переносит на страницы этого произведения, дабы увековечить.
    Но лично для меня все эти описания природы, имитация звуков при помощи слов были чрезмерными. Они помешали глубже проникнуться самой историей главного героя. Хотелось бы немного меньше отступлений от основного сюжета.
    Но при этом понимаю, что повесть создана для того, чтобы воссоздать жизнь гуцулов такой, какой ее видел автор. Поэтому интересно было взглянуть глазами автора на эти сказочные края.
  •  
    Класика
    "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського - один із моїх найулюбленіших зразків класичної української літератури. Мені кілька разів пощастило побувати в Карпатах, відчути їх магію, проникнутися красою природи і тому читати про ці краї, увіковічнені в літературі талановитим письменником, особливо приємно.

    Михайло Коцюбинський дуже майстерно змальовує життя гуцулів, в якому в унікальний спосіб поєднуються християнські та язичницькі вірування. Їхні міфи і легенди зачаровують. Він чудово описує природу цього мальовничого краю, звичаї і традиції людей, які його населяють, а також і про неодмінну містичну складову їхнього життя, яка також має доволі сильний вплив на людей.

    В центрі сюжету - гуцульські Ромео і Джульєтта, - діти двох ворогуючих родин, яких доля звела разом. Вони зустрічаються, проводять багато часу разом, адже у них багато спільного і в результаті, звичайно ж, закохуються. І, природно, їхньому коханню доведеться пройти крізь цілу низку випробувань та чи зможуть вони відстояти те, чому не судилося бути? Чи зможуть двоє молодих закоханих протистояти долі? Та чи витримає почуття тривалу розлуку?

    Ех, от написала відгук і аж перечитати захотілося!

  •  
    Світ предків. Забутий і віднайдений
    "Тіні забутих предків" належать до тих творів, що їх немає сенсу переказувати, бо приваблюють вони не сюжетною лінією. Коли читаєш цю повість, від певного моменту стає не аж так важливо, про що власне йдеться, натомість починаєш смакувати, як чудово все описано, поринаєш у створений автором світ. Можливо, саме тому в школі "Тіні..." мене не вразили - підліткові хотілося більше подій, гостріших колізій. Звісно, якщо замислитися, то в повісті Коцюбинського життєвих перипетій не бракує, але щоб їх помітити потрібні пильне око та досвід, під час же першого читання герої розпливлися за описами гуцульського краю з його чугайстрами та арідниками. Здатність оцінити красу твору прийшла лише згодом. Від перших рядків перед очима постають різноманітні образи - "Тіні..." буквально "просяться" на сцену чи екран, тож не дивно, що їхня екранізація стала загальновизнаним шедевром українського кіно. Це той доволі рідкісний випадок, коли літературний оригінал і фільм взаємодоповнюють та збагачують одне одного. Дивовижно, як 1964 року Параджанову вдалося зняти таке глибоко нерадянське кіно! З погляду краси і атмосферності воно не поступається повісті, проте водночас не може існувати окремо від тексту (не певен, чи я взагалі зрозумів би фільм, якби не прочитав перше повість). Хоч Гнат Хоткевич свого часу критикував Коцюбинського за чимало етнографічних неточностей, врешті-решт саме Коцюбинський і Параджанов створили у нашому уявленні чарівний образ Гуцульщини. Дотепер нові й нові читачі знов і знов милуються ним - свідченням неминущої популярності є перше місце, яке "Тіні..." нещодавно посіли в складеному ПЕН-клубом переліку ста знакових україномовних літературних творів.
    Інші рецензенти уже зауважували очевидні сюжетні алюзії повісті Коцюбинського з історією нещасливого кохання Ромео і Джульєтти, однак для мене більш значущими є подібності між "Тінями забутих предків" та драмою-феєрією Лесі Українки "Лісова пісня". Обидва твори написані майже одночасно (1911 рік) і давно стали класикою, ба навіть візитівками цілої української літератури. Гадаю, таких випадкових збігів не буває. У чому ж таємниця їхнього незмінного успіху? Мабуть, і Коцюбинський, і Леся зуміли знайти й торкнути якісь потаємні струни української душі. Уся ця атмосфера химерної містичності і казкової природи, населеної мавками та чугайстрами - воно дуже властиво саме для українського бачення навколишнього світу, це продовження довгої літературної традиції, започаткованої ще вертепами епохи Бароко і згодом підхопленої Гоголем. Проте справа, звісно, не тільки у зовнішньому казково-мітологічному антуражі. Ані "Тіні забутих предків", ні "Лісова пісня" далеко не є красивими забавками, покликаними розважити читача. В обох творах гармонія природи стикається із жорстоким та несправедливим світом людей, протистоїть йому. Коцюбинський і Леся Українка далекі від романтичної ідеалізації свого народу, не приховують його вад. Та водночас вони лишають надію на краще, віру в можливість досягнення щастя через любов. Цієї надії і цієї віри ми сьогодні й завжди дуже потребуємо, а тому, мабуть, ще часто перечитуватимемо наших класиків.
  •  
    Стандарти української літератури
    Збірка під назвою «Тіні забутих предків» передбачає вміст таких творів Михайла Коцюбинського, як «Тіні забутих предків», «Коні не винні», «Intermezzo» та «Сміх».
    Головною ж є розповідь двох гуцулів, а саме Марічки й Івана , що має доволі трагічний і нещасний кінець для обох. Попри війну двох родів, вони все ж таки зустрічаються, стають друзями і врешті-решт закохуються і прагнуть помирити батьків і жити в злагоді та спокої. Проте, українські письменники того часу прагнули не прямого сюжету, його розгалуження ( коли Іван йде що б стати гуцулом , пасти ягнят сюжетна стрічка розділяється і ми бачимо нещасне життя Марічки і її нещасну смерть до приходу Івана). Та все ж таки це лише початок складного шляху нашого героя і що ж надалі чекає на нього?
    Сама книга має стандартний вигляд видання «Фоліо» збірки «Шкільна бібліотека української та зарубіжної літератури», а саме:
    • М’яка палітурка;
    • Стандартний розмір (135х205 міліметрів);
    • Доволі тонкі листки, які можуть просвічуватися, що завдає деяких труднощів та незручностей.
  •  
    феєричне життя в карпатах
    Іван і Марічка зазнайомилися ще в дитинстві і полюбилися/покохалися. Враховуючи, що були вони з двох ворогуючих родин – то такі собі – карпатські «Ромео і Джульєта». Родини звичайно були проти їхньої дитячої дружби. Ну та вони собі мало на то звертали уваги.
    Та от якраз Іванового батька вбили Маріччині родичі, господарка підзанепала від того, а Іван – вже на той час легінь (молодий парубок), мусив іти в вівчарі на полонину – по суті в найми, пасти чужі вівці. Поки він проводив літо на полонині, Марічку знесла повінь, і вона загинула – розбилася на скелях.
    Пропав Іван, а появився через сім років – вівчарив на угорському боці. Вженився на Палагні, та й щось собі ґаздував. Але Палагна знайшла собі любаса (коханця), який був мольфаром. То і вони вирішили замовляннями звести Івана зі світу. Іван марнів, а однієї ночі прийшла до нього його Марічка, яка стала мавкою і повела до лісу. Там Іван зустрів чугайстра, затанцювали вони одне одного, а зранку знайшли Івана в лісі ледве живого, а за якийсь час і зовсім він помер. Так і закінчилася ця феєрична повість, яку всі читали у школі та і кіно, мабуть бачили.
 
Характеристики Тіні забутих предків
Автор
Михаил Коцюбинский
Издательство
Фолио
Серия книг
Школьная библиотека украинской и зарубежной литературы
Язык
Украинский
Год издания
2013
Количество страниц
156
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (135х205 мм)
Переплет
Мягкий
Тираж
3000
ISBN
978-966-03-6198-0
Вес
150 гр.
Тип
Бумажная
Класс
10-й класс
Литература
Украинская
Литература стран мира
Украинская литература
Литература по периодам
Литература XIX - нач. XX в. (до 1918 г.)
 

Об авторе Тіні забутих предків