Рупі Каур говорить голосом кожної людини - не всі її вірші озиваються, не всі відгукуються всередині болем, але в кожному з них я бачу не лише себе. Всіх навколо. Тих, хто переживав розрив та самотність. Тих, хто невпевнений у собі. Тих, хто намагається висловити любов до рідних та цінує близьких. Це всі ми - мабуть, тому збірки Каур такі популярні. Втім, The Sun and Her Flowers лишила по собі не такі сильні враження, як «Молоко і мед». Структурно вони подібні - білі вірші, ілюстрації, розділи, що позначають різні етапи життя - ніби від темряви до світла. Але враження слабкіші. Мабуть, в чомусь я якісь емоції прожила - після прочитання її збірки, що виходила друком у Вівату, минуло майже півтора роки. Певний досвід був неактуальним, як-от вірші про розрив та його проживання. Зате ті, де йшлося про самовідчуття та самоцінність - відгукнулись. Про батьків також дуже - щемливо, світло, тужливо. i hear a thousand kind words about me and it makes no difference yet i hear one insult and all confidence shatters focusing on the negative Якщо вам сподобалась попередня збірка, то й ця може лишити приємні враження.

Це уже друга збірка поетеси Рупі Каур, у якій вона звертається до жінок усього світу та піднімає досить тяжкі теми сучасного життя. У своїй другій книзі авторка не зраджує собі. Вона знову у формі білого вірша зачіпає теми насильства, нездорового кохання, болісного розставання та тяжких його наслідків, смерті. Початок збірки досить похмурий та несе в собі більше негативний спектр емоцій. Вірші просто задавлюють своєю похмурістю та тяжкістю сприйняття. Уже ближче до кінця з`являються більше віршів про любов та повагу до себе, про розкриття свого потенціалу, про віру в себе. Узагалі ближче до кінця з`являється хоч якийсь промінь надії. Вірші в більшості своїй феміністичні, і показують усі пороки чоловічого роду та несправедливості життя. Особисто мені книга не дуже сподобалася, адже я не великий любитель білих віршів, які являють собою потік свідомості. Звичайно авторка вкладала в свої творіння якісь свої переживання та бачення світу. Але наше з нею сприйняття цього світу трішки не сходиться. Поезія досить суб`єктивна штука. Поки що я не можу подружитися з такими її течіями.