Якщо Ви полюбляєте комікси чи графічні новели, історії з картинками, то мабуть ви чули про Пісочного чоловіка, який сипле вам у очі пісок поки ви спите, а тим він сам часом подорожує (не знаю навіть як описати те, де він подорожує) світами, Всесвітом, простором, щоб Вам спалося добре (або погано) і наснилися ягнята (або демони, які пожирають ваше тіло). Ну це просто чудова історія, усі ці передмови, нотатки автора у кінці, пасхалки, перехрещування Всесвітів. Хіба не це мрія справжнього гіка? Але не лише для них ця історія, ця історія для кожного. Адже якщо почати її читати, то вже думаєш тільки про неї. Вже після першої історію довелося замовити собі другий том, а після другою третій (хоча я й стримувався), але я просто впевнений, що далі буде тільки краще. Після цієї історії є таке відчуття наче ти прокинувся щойно і забув все. Але якщо ти згадаєш це (як трапилося і зі мною), то відчуття спокою, душевності та чогось рідного вже не покине. Звісно тут є криваві, брудні моменти, але ж так і має бути, все-таки 18+. Найкращою вважаю сцену (як не дивно на сцені), коли Морфей проводив версус проти демона, і сцену у кафе (хоча сам автор і вважає її поганою).

Совсем недавно я начал свое знакомство с комиксами именно с этой книги, это был подарок на день рождения от друга, который увлекался комиксами и часто мне рекомендовал прочесть всякое, и я правда хотел взять себе что-то, но мир комиксов был для меня огромным и страшным, я правда не понимал с чего мне начать. Но как оказалось, все очень просто, можно взять любой комикс написанный Нилом Гейманом и ты получишь удовольствие. Я начал читать эту книгу сразу же после дня рождения, когда все друзья ушли, где-то в час ночи, поэтому я решил прочесть всего один выпуск и спокойно себе уснуть, но как только я начал читать, я не мог остановиться. Следующее, что я помню, это как я уже прочитал 4 выпуска. Мне пришлось заставить себя опустить эту книгу и наконец-то пойти спать. История простая, но захватывающая. "Поклонник" Алистера Кроули хотел заточить саму Смерть, чтобы заполучить ее силы, но что-то идет не так и в его лопушку попадает наш главный герой, Сон. Десятилетиями он просидел в заточении, а его артефакты разошлись по разным уголкам мира (и не только нашего). За это время в мире случилось много плохого, что уже станет очень важной частью сюжета второй книги. После освобождения и мести, Морфей отправляется в путешествие чтобы вернуть свои силы.

Яка асоціація у Вас виникає зі словом "комікс"? Книга з безліччю картинок для дітей? Можливо, але комікс "The Sandman" точно не для дітей. Цей комікс перевертає уявлення про сни і смерть з ніг на голову. Як виявилось людина це не створіння створене з піску, як в мультиках, а смерть це не постать у темному каптурі. Сон і Смерть це взагалі брат і сестра. Ілюстрації заслуговують окремої похвали. Їх можна розглядати вічно. Переглядати десятки раз і кожен раз помічати шось нове. А ось сюжет не вразив. Були цікаві частини, були не дуже. Після прочитання комікса двоякі враження, щось сподобалось, щось ні. Це виглядало більше як нарис, "проба пера", побачимо що буде в наступних томах. Окрема подяка за пояснення деяких моментів вкінці. Так як не прихильник коміксів DC(а Sandman до цього Всесвіту) для мене були незрозумілі деякі речі, тому мені потрібні були коментарі, дякую автору за них.