Вайлет, Клаус та Сонечко Бодлери - надзвичайно безталанні діти. Їхні поневіряння почалися ще в першій частині циклу (,,Поганий початок,,), коли в жахливій пожежі загинули мама з татом та дощенту згорів будинок, в якому колись так щасливо жила вся родина. І відтоді маленьким Бодлерам рідко доводилося радіти життю. Але ось нарешті містер По, виконувач заповіту батьків, знайшов їм нового опікуна Монтгомері Монтгомері, відомого вченого-герпетолога. Життя нарешті налагодилося, і діти змогли видихнути з полегшенням. Дядечко Монті виявився дуже приємним та доброзичливим, запропонував кожному з дітей заняття до душі, поселив всіх в різних кімнатах, щовечора водив до кінотеатру, а ще обіцяв взяти з собою в Перу в наукову експедицію. Та колишній опікун Бодлерів Граф Олаф не бажає залишити дітей в спокої і тим більше не хоче відмовлятися від їхнього спадку, на який давно поклав око. Тож одного дня він з'являється на порозі дому Монтгомері, аби втілити свої брудні плани в життя і раз і назавжди позбутися нещасних сиріт.

«Зміїна зала» - це друга частина з циклу «Лихо та й годі!» вигаданого письменника Лемоні Снікета (Деніела Хендлера). Після карколомних трагічних пригод першої частини, сиротам Бодлерам, Вайлет, Клаусу та Сонечку, все таки пощастило знайти нового опікуна. Ним виявився їх дядько, відомий дослідник рептилій Монтгомері Монтгомері. Але графа Олафа, лихого та ницого чоловіка, як виявилося, нічого не зупинить. Він воліє приборкати статки сиріток будь-що, але Бодлери це не здогадуються, як далеко це може зайти і як швидко їх щасливе життя з дядечком Монті обірветься… Світ, який нам описує «Лемоні Снікет» надзвичайно гротескний, карикатурний та гіперболізований. Дорослі до смішного дурні та не сприймають Бодлерів належно, через що неодноразово потрапляють разом із кмітливими та розумними сирітками у карколомні та небезпечні пригоди. Книга сповнена дивного чорного гумору, її чудово можна охарактеризувати прислів’ям «було б смішно, якби не було так сумно». «Лихо та й годі!» - це концептуальний та цікавий цикл, стиль оповідання і сюжет повторюють один одного з книги до книги, що додає їй певного циклізму та шарму, адже у цьому і полягає суть цієї серії. Ближче до кінця циклу це все перетвориться на справжній детективний блокбастер-трилер, але, на жаль, ні КМ-БУКС ні Богдан так і не видали продовження, але я сподіваюсь, що колись українському читачеві стане доступна історія про сиріт Бодлерів та лихого графа Олафа.

У другій частині циклу Лемоні Снікета «13 придибенцій» - повісті «Зміїна зала» - трійко сиріт Бодлерів потрапляє до свого дядька Монтгомері, відомого знавця змій. Його величезний будинок наповнений зміями, крокодилами та іншими не вельми приємними, а подекуди й небезпечними істотами. Проте тут для малих просто рай після жаху, який всі вони пережили у свого першого опікуна – жахливого графа Олафа, якому була потрібна тільки спадщина дітей. Монтгомері одразу ж знаходить спільну мову з дітьми і навіть збирається з ними у подорож до Перу. Але якось на його поріг приходить новий помічник, і тільки діти впізнають у ньому загримованого графа Олафа, який, схоже, ніколи не дасть їм спокою… Як і перша частина серії, ця книга одразу ж вас захопить і не дасть розслабитись аж до самого закінчення. Тут, як ви вже мабуть знаєте, не варто чекати щасливих завершень, але трійко Бодлерів так просто не здадуться до рук своєму найлютішому ворогу! «Зміїна зала» - чудове продовження першої повісті, тому рекомендую книгу всім!