Мені книга сподобалася. Хтось писав, що персонажі погано прописані. На мою думку, персонажі — якраз одна з найсильніших сторін твору. Плюс ще нестандартна, красива і цікава система магії, та й сам сюжет хороший (в кінці так прямо з божевільною швидкістю покотився). Найбільше сподобався Келсьє і його божевільний геній (хто дочитав — знає). Щоб краще зрозуміти героїв, перечитав вдруге. Так само цікаво спостерігати, як змінюється Він, за її заняттями з Келсьє і Сейзедом, за дружньою компанією і діями благородних злодіїв банди Уцілілого. Може, опрацювання самого світу і недостатньо добре пророблене, але позитивні сторони роману змусять вас забути про недоліки!

Після прочитання «Колеса часу» Джордана Роберта (плюс за спиною вже був теж чималий і, на мій погляд, досить непоганий цикл «Меч істини»), почав шукати щось подібне, щось таке ж епічне, і тільки тоді звернув увагу на те, що співавтором останніх 3-х книг колеса був якийсь Сандерсон. Не дивлячись на те, що останні частини КВ були написані саме ним, хоча і за чернетками покійного Джордана, епопея від цього не стала гіршою. Швидше — навпаки: акцент перенісся нарешті на головних героїв, численні другорядні сюжетні лінії пообрубувалися (або, якщо хочете, логічно завершилися), сюжет нарешті зрушив з місця і став більш динамічним. Загалом, мені завершальні частини сподобалися, навіть дуже. У підсумку вирішив подивитися, чим ще цей автор радував читачів, і натрапив на «Останню Імперію». Сподобалася назва, та й за обсягом вона менша, ніж книги «Хронік буресвітла», вирішив взятися спочатку за неї — і не пошкодував. Світ ми бачимо в основному очима 2-х героїв — Келсьє— знаменитого злодія, який одного разу зробив зухвалу спробу пограбування самого Лорда-правителя, бога в їхньому світі, керуючись більше незгодою з методами його правління, ніж меркантильними інтересами, за що і потрапляє в Ями Хатсіна, і дрібної злодійки, молодої дівчини — Він, яка росте, відкривається і поступово переосмислює світ, починає дивитися на нього іншими очима. Харизматичність Кельсера, його вічний оптимізм і сила волі рухатися вперед незважаючи на невдачі не можуть залишити читача байдужим. Хоча у нього є команда кращих у своїй справі професіоналів, які погодилися втілити в життя найбожевільніший план в історії, єдиним, хто не сумнівається в його можливості, є він. Хоча більшу частину часу ми дивимося на світ очима Вен (в оригіналі - Він), а не Келсьє, «Остання імперія» — книга більше про останнього. Думка про роль особистості в історії добре простежується на прикладі цієї книги. Історія Келсьє жива, навіть зворушлива. Як це: страждати від невпевненості в своїй коханій, знати, що твоя ж команда вважає тебе божевільним, яким рухають в першу чергу бажання слави і грошей, а також жага помсти, і все рівно йти до призначеної мети, протистоячи могутньому правителю-людожеру, все ж ведучи інших за собою? Про це ви дізнаєтеся, прочитавши цю чудову книгу. У ній є все: цікаві персонажі, цілісна і логічна, можна сказати, унаучнена система магії, динамічний і цікавий сюжет, своєрідний і самобутній світ. Кінцівка мене вразила до глибини душі. Плюс ще потрібно віддати належне автору — такого барвистого опису поєдинків, як тут, я не зустрічав більше ніде. Екшн автору вдається чудово. На мій погляд — одна з найкращих книг у жанрі фентезі. Раджу до прочитання!