Роман "Стрілець" написаний Стівеном Кінгом на початку 70-х років минулого століття і відкриває найвідоміший цикл письменника "Темна вежа" - своєрідний мікс темного фентезі, трилеру та вестерну. Напевно, коли автор тільки починав свій перший роман, він ще не уявляв, у що виллється ця книга. У всякому разі, коли я вперше почала читати "Стрільця" понад тридцять років тому, а згодом терпляче очікувала продовження, я і не підозрювала, яке епічне полотно складе цей невеликий за обсягом твір та його майбутні, все більш об'ємні продовження. Стівен Кінг малює паралельний світ, дуже подібний на наш, своєрідну суміш середньовіччя і дикого Заходу, світ, в якому щось зрушилось. Тож головний герой Роланд, останній з когорти могутніх захисників-стрільців, вирушає в довгу і небезпечну мандрівку до загадкової Темної вежі, щоб врятувати свій світ. Роланд в "Стрільці" нагадує кінематографічного Клінта Іствуда, тому, якщо згадати недавню екранізацію роману, вона мене не вразила саме з тієї причини, що через расову політкоректність творці фільму змінили образ головного героя. При всій повазі до актора, який зіграв Роланда, я все-таки продовжую уявляти його таким собі засмаглим худорлявим шерифом з револьвером в кобурі, який воює з різношерстними поганцями і захищає слабших. Можливо, перший роман не дуже "зайде" непідготовленому читачу, однак варто пам'ятати, що попереду його очікують ще сім захоплюючих романів-продовжень.

До того, как книга оказалась у меня в руках, я ничего не знала о сюжете. Слышала очень много хороших отзывов о серии "Темная башня", но сама ею никогда не интересовалась. И вот как то резко меня посетило желание начать знакомиться с циклом, и думаю,что это было наиболее подходящее время. Читать книгу нужно тогда, когда это желание лично ваше, только в таком случае произведение и попадает в десятку. Даже не ожидала, что мне сможет понравится книга в жанре вестерна и фэнтези(тем более тёмного). Обычно я читаю кардинально противоположную литературу, но Стивена Кинга люблю. Поэтому и выбрала его "Magnum opus" для знакомства, которое оказалось крайне удачным! Многие пишут, что читать было трудновато, но у меня такой загвоздки почему-то не возникло. Конечно моей любимой частью серии "Темная Башня" "Стрелок" не стал, но очень мне понравился. Особенно мне импонировал главный герой Роланд, его путь и приключения на нем очень захватывающие. Буду дальше вместе со Стрелком идти к Башне. Тем более, по отзывам моих друзей, в конце будет нечто невероятное, так что я заинтригована!

Я не дуже люблю серіальні книжкові серії, але вирішила зробити крок у цьому напрямку. Темна вежа - це дуже велика епопея, яка розтягнулася у часі як щодо написання, так і об'єму (хоча про першу книгу такого не скажеш). Хоча перша книга невелика, вона є прологом, в якому нам не надають майже ніяких відповідей, натомість приблизно окреслюючи масштаб усієї історії. Іншими словами, об'єму рівно стільки, скільки треба для окреслення історії. Саме тому будь-яке питання до світу, мотивації персонажів та інших важливих частин призводить до натикання на табличку "Зажди, все буде згодом". Якщо намагатися якось охарактеризувати цю книгу, то це містичний вестерн, в якому не те що прослідковуються натяки на фільми С. Леоне, а їх видно на перших шпальтах. Однак здебільшого це самобутня суміш стилів, яка нагадує непопулярний у нас стиль "Strange West" (якось так, якщо не помиляюся). Для повноти картини не вистачає срібних або проклятих куль, хоча можливо вони також будуть трохи згодом. Несподівано для себе, я помітила як багато інших художніх творів робили натяки (easter eggs) на першу книгу Темної вежі. Це стосується як образів, так й імен (наприклад, таємничий Волтар О'Дим виглядає як прототип персонажу Гюнтера О'Дима із відеоігри Відьмак 3). А що буде потім - дізнаємося згодом. Є принаймні два сучасних видання: із обкладинкою, яка близька до оригінального арту та кінообкладинка, суть якої розкривається у процесі читання.