Автор книжки, член-кореспондент Академії мистецтв України, доктор мистецтвознавства Валерій Михайлович Гайдабура, відомий своїм монографічним дослідженням про сценічне мистецтво в Україні періоду німецько-фашистської окупації (1941-1944), цього разу першим у вітчизняному театрознавстві звернувся до узагальнення багаторічної практики повоєнного театру української діаспори та його тлумачення як невід'ємної частини комплексної історії національного мистецтва ХХ століття.

Феномен сцени української повоєнної діаспори автор досліджує у науково-популярній формі; у методології приваблює звернення до персоналістики та психоаналітичних можливостей епістології.

У книзі зібрано матеріали, документи, персоналії, спогади, листування, а також подано авторські рефлексії.