Чесно кажучи, з невеличким острахом починала читати цю книжку. Бачила до того моменту відгуки, що вона не має чіткої сюжетної лінії і написана у форматі "потоку свідомості". Але я точно не очікувала, що автор розблокує якісь мої дитячі страхи, спогади та переживання. Саме тому інколи книжку було читати навіть фізично важко та дискомфортно. Як на мене - це про майстерність автора, бо мене це зачепило за живе. На загал тема смерті табуйована і закрита, але тут цей шлейф проходить крізь увесь рукопис. Маленький Зоїк важко переживає втрату свого Діда, з яким, як мені здається, у нього був найтісніший зв'язок. Його мислення хаотичне, рване, тому подекуди важко зрозуміти, що відбувається у душі Зоїка. Тут і своєрідне розщеплення особистості, і нестача уваги, і купа комплексів, спричинених байдужістю дорослих. "Тадуш" потрапив у довгий список BBC-2021, і, як на мене, цей рукопис справді того вартий. Він дуже реалістичний та метафоричний водночас, відвертий у закладених сенсах та закритий з точки зору викладеної інформації. Заплутано, глибоко та майстерно. А нижче наведу парочку цитат: "Батько Тітки - хороша людина. Тобто, коли не п'є, - хороша, а коли п'є, то ніяка. Але п'яний він майже постійно, тож Дідів брат переважно ніхто". "Проходимо повз, бо знову потрібно тікати. Тут надто душно. Довкола надто багато душ".

Ця книга залишила багато запитань після прочитання. І дивно-приємний післясмак... Але я вважаю, що знайомство з автором дуже навіть вдале. Це історія дорослішання, історія сприйняття світу дитиною. Зоїк - хлопчик, якому понад 4000 днів. З цієї книги ми дізнаємось історію його сім'ї і самого Зоїка. Починається все із зізнання у вбивстві... Вбивстві власного діда.. Діда, який був опорою всієї сім' ї. А потім хронологія починає стрімко змінюватись і це так життєво, адже діти не вміють довго концентруватись на одному. Зізнаюсь, спочатку було нелегко орієнтуватись у цих скачках, але потім втягнулась. А ще у Зоїка є Мама, Мамин брат, Дідова жінка (знову ж таки як дитина думає - так і написано). А ще у Зоїка є/був пес. А потім з'явився Малюк. І Незнайомець, якого приводила додому Ма. А ще Зоїк є/був хворий, у нього болить/ів живіт. А ще деколи Зоїк робить божевільні речі. А "Тадуш" - це табір, в який відправили Зоїка. Правда, це Малюк його називає. Насправді назва інша. А табір є оздоровчим. А у фінал починається якийсь сюрреалізм. Фінал відкритий. І знову зізнаюсь, що я його не зрозуміла майже. Саме після фіналу залишились дуууууже багато питань. Однозначно рекомендую до ознайомлення

Легко про важке - це про книгу "Тадуш" Ця книга про складність життя очима малого хлопця. Книга починається з похорону, і про цю подію згадується протягом усієї книги. Читаючи цю книги ви мусите налаштуватись на зміну часових ліній, тобто розповідь ведеться про сьогодні, потім про вчора, а пізніше про завтра. Хлопчик на ім'я Зоїк захворів і все і його житті іде не так, він не ходить до школи, йому болить живіт, а потім помирає дід, Зоїк знає, що це він його вбив, але нікому про це не каже. Одночасно, поруч з ним майже постійно є Малюк, який ніби розумніший, і коментує життя Зоїка, але в той самий час, крім хлопця його більше ніхто не бачить... Отак от закрутила... І книгу я рекомендую, вона не завжди відкрита, деколи можна лише здогадуватись про справжній сенс, але книга завжди важлива! Змушує задуматись про своє внутрішнє я, бо що із нами буде, якщо ми перестанемо повністю контролювати свою свідомість. Читається дуже швидко, тому ви не пожалієте витраченого на неї часу, особливо хочу відзначити тактильну обкладинку, мені дуже сподобалось!