Кожна історія кохання - це велика кількість сюрпризів долі і зроблених або не зроблених вчасно кроків. І чим довше ти живеш, тим більше бачиш, що немає нічого фантастичного в найфантастичніших історій про двох людей і, мабуть, чим більше фантастичного, тим все реальніше. Ця книжка про вибір - йти чи лишатися, кар'єра чи родина, про дорослість, відповідальність, ну і про кохання звичайно. Про ідеальне і не ідеальне. Бурхливі емоції все викликає тоді, коли якимсь чином з тобою пов'язане. Це одна з тих історій і книжок, яку можна назвати "своєю". І як боляче, коли життя ставить перед вибором - бути у тихому та стабільному "сімейному вогнищі", або у "пожежі" власних нічим не пояснених почуттів...

Імпульсивний поцілунок на даху через кілька годин знайомства. Пожежа, що згасла через перемогу егоїзма над коханням та й взагалі краще б не починалась. Коротесенькі спалахи на протязі наступних 10 років... Це - періоди історії кохання Люсі та Гейбла. А саме кохання...як би я недовіряла б йому, але вона кохала його по справжньому. Ще сильніше за іншого. Як би це не заперечувала. І не змогла б усе життя прожити із законним чоловіком без справжнього щастя. Це дуже неоднозначна історія. І тому мені досить складно описати свої враження від неї. Впевнена лиш у тому, що не треба мовчати й треба вчасно відпускати минуле. Загалом, книга мені сподобалася. Незважаючи на складну життєву ситуацію в якій опинилась Люсі, я ставилась до її емоцій цілком адекватно. Мені було її шкода. Хочу побачити Люсі щасливою у ймовірному продовженні цієї історії.

Любов буває різною. Люсі живий цьому приклад. Є два мужчини - Ґейб і Даррен. Ґейб - перше кохання, пристрасне, нестримне, він розуміє і поважає її мрії, але покидає її заради реалізації своїх мрій. Даррен - чоловік, надійна опора, завжди поруч, але він не розуміє її так, як розумів Ґейб. Вона кохає їх обох, але так по-різному! Коли Люсі уже майже навчилась жити без Ґейба, він знову з'являється "на горизонті" і все по-новій. Якщо чесно, то не розумію таку її залежність від нього аж до помутніння розуму. Людина тебе покинула заради власних інтересів, а ти і далі "вмираєш" за ним. При цьому поруч з тобою чоловік, який тебе кохає, жадає і боготворить. Я рада, що книга закінчилась так, як закінчилась. Сумно, але правильно. Бо якби був інший фінал, то і враження були б набагато гірші. Читали цю історію?