Роман сучасної турецької письменниці Асли Е. Перкер зі смачною назвою "Суфле" - це зовсім не те, чого я очікувала (а очікувала я світлої приємної історії, повної смакоти і кулінарії). Але й те, якою насправді виявилася книга, стало насправді приємним сюрпризом. "Суфле" складається з трьох історій різних людей, які мешкають в різних країнах, є представниками різних національностей і культур, різного віку. Єдиним, що їх поєднує є те, що живеться їм несолодко: хтось доглядає за старенькою мамою, яка зводить з розуму, хтось - за хворим чоловіком, який не цінує зусиль, а ще хтось - горює за дружиною, яка передчасно покинула цей світ. Крім цього, спільним для них усіх є те, що вони знаходять порятунок, втікають від реальності, яка їх зовсім не тішить, займаючись кулінарією і, зокрема, намагаючись приготувати одну із найскладніших страв - суфле. Роман дуже меланхолійний. Часом аж настільки, що хотілося його відкласти і дати собі перепочинок у вигляді легкої і динамічної книги. Персонажі сумують, але інакшими їх ти навіть не уявляєш. Не раджу братися за цю книгу, якщо у вас поганий настрій, вона може вам його ще більше зіпсувати. А в цілому - приємне читання, що здатне змусити вас переосмислити своє ставлення до певних речей.

Книга "Суфле" молодої турецької письменниці Асли Е. Перкер від видавництва "Алемак" мені сподобалася, але, на жаль, не зовсім виправдала мої очікування. В книзі три сюжетні лінії: 1. 58-річна Ферда, що мешкає в Стамбулі і доглядає за хворою матір'ю, у якої просто жахливий характер; 2. 62-річна філліпінка, яка живе у Сполучених Штатах та доглядає за хворим чоловіком, який не знає, що таке любов і вдячність; 3. Парижанин Марк, який нещодавно раптово втратив дружину і намагається відновити своє життя без неї, але це дуже важко, тому що вона була для нього, відлюдника, цілим всесвітом. Що поєднує між собою ці три зовсім різні, але чимось схожі між собою історії? Кожен з героїв, намагаючись пройти крізь ці випробування, знаходить відраду у кулінарії. Мені сподобалося про що була ця книга - вона змусила дещо в житті переосмислити. Однак те, як вона була написана, мене дуже засмутило - оповіді дуже бракувало образності, емоційності, описовості. Якась вона вийшла нежива і відсторонена. Книга з великим потенціалом, але мені, на жаль, видалася недоопрацьованою.

Скажу чесно, книга привабила мене обкладинкою – такий апетитний колір, наче свіжа випічка, прикольні малюнки десертів та кави до них, а вдалині символи Нью-Йорку, Стамбулу та Парижу. Я аніскілечки не жалкувала, що вибрала цю книгу. Історія паралельно відбувається у трьох країнах – США, Туреччині, Франції, трьох містах - Нью-Йорку, Стамбулу та Парижу, та розповідає про трьох зовсім несхожих на один одного людей: Лілію, філіппінку, яка молодою переїхала із Філіппін до США і змінила ім’я, щоб бути більш схожою на своє оточення; Ферду, туркеню, яка живе життям своїх дітей, зокрема доньки Ойкю, що зараз живе в Парижі, і чекає на їх щотижневі розмови, та Марка, який у своєму житті не цікавився практично нічим за виключенням коміксів. Однак раптом життя кожного із них змінюється докорінно: чоловік Лілії переживає крововилив у мозок і стає частково паралізованим, Фердина мати Несібе ханим ламає стегно, і Ферда вимушена перевезти її до себе, а у Марка несподівано помирає дружина Клара, яка уособлювала для нього увесь світ та значною мірою була зв’язком з ним протягом років їхнього шлюбу. Здається у героїв немає нічого спільного… але всіх героїв об’єднує кулінарія, як спосіб знайти спокій та відновити баланс життєвих сил, подолати новий рубіж, побороти себе чи як можливість розпочати все «з нуля»… Книга досить сумна – хеппі-енду не чекайте, однак авторка показує як кожний із її героїв намагається знову побудувати своє життя і переосмислити своє становище: відносини з сім’єю, друзями, прожите життя, що чекає в майбутньому. Книга розповідає про людські переживання, сімейні конфлікти, про боротьбу кожного дня, про втрати і надбання, пошук стимулів та надії на зміни у своєму житті в майбутньому.