Сюжет розгортається навколо Роланда, останнього стрільця, який вирушає у довгу і небезпечну подорож до Темної Вежі, стикаючись із ворогами, пастками і випробуваннями на витривалість і мудрість - події рухаються плавно, поєднуючи екшен, загадковість і психологічну глибину персонажів. Для мене роман цікавий поєднанням масштабного світу і детально опрацьованих героїв - напруга наростає поступово, а фінал залишає відчуття початку великої епічної історії з багатьма таємницями і майбутніми викликами.

«Стрілець» відкриває світ, де час і простір сплітаються у тьмяні шляхи, а реальність коливається, немов полотно на вітрі. Кінг створює не просто пригодницький епос, а полотно людських прагнень, втрат і відчаю, що тягнуться до Темної Вежі — символу мети, яку важко осягнути. Роланд — постать одночасно холодна й живуча, як сама пустеля, яку він перетинає. Його шлях сповнений містики й жорстокості, але головне — він вчить, що сила не в зброї, а в рішучості й вірності власному шляху.

Это первая книга из цикла "Тёмная башня". Называется "Стрелок". Честно признаться, она странная. А ещё скучная. Правда, все утверждают, что потом будет лучше... Итак. Главный герой - некий стрелок. И весь рассказ ведётся от его имени. Потом мы узнаем, что его зовут Роланд. И он идёт в поисках какой-то башни. Зачем - совершенно не понятно (в этой части и не узнаем об этом). Но идёт. Путь тернист. А ещё он догоняет какого-то волшебника. И это волшебник устраивает ему ловушки на пути. Но не банальные, вроде вырытой ямы или падающего на голову кирпича. А такие, масштабные. Например, ему пришлось убить всех жителей маленького городка. Или же вначале он привязался к мальчишек из другого мира, а потом вынужден был пожертвовать им. Всё в таком роде. Мне не понравилась. Как говориться, ни пользы, ни удовольствия от прочтения. Скучно, бессмысленно, долго. Но может и правда, в следующих частях будет лучше.