Якщо після погляду на обкладинку вам здалося, що це милі жартівливі лякачки, то вам здалося. Вони таки лякачки, але зовсім не милі. Це невтримна фантазія двох дорослих дядь, які вирішили подуріти, пригадати усі криваво-туалетні історійки, які оповідалися в їх дворовому дитинстві, і зробити з цього свого чорногуморного дуріння дитячу книжку. Ясно, що діти таки розповідають одне одному "розчленьонку" і "в темній-темній кімнаті віддай своє серце" і все оце. Але читати в книжці про те, як дівчинка молотком крушить черепи хуліганів чи про маніяка, який катує хлопчиків, виявилось для мене трохи занадто. Розрив шаблону. З другого боку, коли називають книжки "жахливими", а насправді вони педагогічно вивірені і дуже наївні, то це теж не дуже ок. Хочу якусь золоту серединку: справді страшну книжку, але й не без посилу, а не просто бла-бла-бла, яке кожен школяр може вигадати за 5 хвилин.

Страшенно-хуліганська книжка - Юрій Нікітінський, Віталій Кириченко. Я читала на цю книгу як і позитивно-захоплені відгуки так і негативно-несхвальні. Я побувала в обох таборах)) Спочатку фукала. І зміст самих казочок/оповідок не подобався, там і пісяються, і вбивають, і крадуть. І малюнки якісь страшні, недолугі і непідходящі для дитини. Але з часом син ріс, смаки змінювались, пам'ять оновлювалась))) Та й згадалось мені як десь з шести семи років стали у нас дуже популярні коротенькі химерні віршики про "маленький мальчик.." і далі різні варварства з тим хлопчиком і його друзями ставались. То ж провівши паралелі мені здалося логічним придбати цю книгу і своєму малому, а то щось у них з дворовим фольклором якось слабенько. Доводиться самій навчати) Синові книга сподобалась і різні какашечно-криваві ситуації його не шокували, на відмінно від батьків, що вже обросли морально-етичними нормами і склерозом. Книга побудова в форматі коротких оповідей, буквально сторінка дві (ідеально для розчитки молодших школярі і зацікавлення до читання). Розповідь ведеться від імені двох татусів, що вибралися в похід із своїми дітьми, які за допомогою таких химерних байок навчають життя малолітніх шибайголов

На мій погляд, трохи неоднозначна книга, адже думки і враження про неї дитини і батьків розділяються. Книга оповідає про те, як двоє татусів зі своїми дітками пішли в похід із ночівлею. І темної, страшної ночі біля вогнища тато Віталік і тато Юра почали по черзі розповідати їхнім дітям хуліганські і страшні історії: про маніяків, привидів, бійки і навіть хабарників. Але ці розповіді кумедно-дитячі. Усі розказані історії невеликі (до 2 сторінок) і надзвичайно динамічні. Щодо загального враження від книги, не можу висловитися впевнено й однозначно, адже з одного боку, мене і чоловіка під час читання дещо бентежили занадто лякаючі криваво-страшні сцени злочинів, описів реалій дорослого життя і епізоди з привидами, хоч я і усвідомлюю, що дитячі страшилки є частиною дитячої субкультури. Однак з іншого боку, моя донька, на превеликий подив, була в захваті від страшенний історій і сміялася майже в кожній. Для доньки ці історії були навіть не страшилками, а скоріш за все – небилицями, і у кожній вона знаходила невідповідності з реальним життям. Історії-страшилки супроводжуються такими самими страшно-весело-хуліганськими ілюстраціями.