Століття Якова
Бумажная книга | Код товара 719008
Автор
Владимир Лис
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2018
Количество страниц
224
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
135х205 мм
Переплет
Твердый

Все о книге  Століття Якова

Найкращий роман десятиріччя — короноване слово, яке вразило літературну Україну!

Роман — своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п’ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СССР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття.

У житті старого Якова Меха на короткий час, мов той метелик, з’являється дівча-приблуда. Вона питає, чи любив він колись, — і виринає десь із глибини пам`яті його кохання, і біль втрати, і круговерть війн та режимів, і радощі та горе в родині, і гріхи й каяття…

Характеристики
Автор
Владимир Лис
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2018
Количество страниц
224
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
135х205 мм
Переплет
Твердый
Рецензии
  • Галина Заборська
    19 июня 2017 г.
    Читати обов’язково 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    «Століття Якова». Бажання прочитати книгу виникло через те, що про неї дуже вже багато говорили. Тому вкрай необхідно було скласти свою думку про цей твір. Після його прочитання можу сказати одне, про цю книгу можна багато говорити, однак, цього буде мало. Перш за все її слід прочитати. Історія Якова Меха не залишить байдужим нікого, вона дійсно зачіпає душу. І це не просто черговий роман сучасної української прози. Це дійсно подія в українській літературі.
    Якби Володимир Лис написав лише один цей твір, то цього було б достатньо, щоб залишити цілу сторінку в історії української літератури. Це не просто історія життя поліського селянина, це книга українського буття, Червоного (як писав Мирослав Попович) століття.
    Слова Олександра Олеся: «З журбою радість обнялась...; В сльозах, як в жемчугах, мій сміх, І з дивним ранком ніч злилась; І як мені розняти їх?!» можуть бути ще одним епіграфом до цього твору.
    Книга Володимира Лиса напрочуд близька, своя, долі описаних в ній людей видаються тобі рідними та знайомими. Мова героїв роману надзвичайно органічна, автор використовує полонізми, жаргонізми, поліський діалект – тому діалоги виходять не книжними, а живими, справжніми.
    Книга побудована у формі життєпису, Яків Мех в очікуванні столітнього ювілею пригадує основні події свого життя. Щось вдалося, щось ні, можливо щось варто було б змінити, однак минулого не вернеш… Все своє життя він змушений був виживати, пристосовуватися до обставин, в такій ситуації надзвичайно складно не зламатися, Яків не зламався: терпів, загартовувався, боровся, вижив, проживши цілу епоху, життя, подій якого вистачило б не для однієї людини.
    Незважаючи на всі складнощі та випробування долі до глибокої старості зберіг у душі почуття любові та вміння любити, не втратив інтересу до мінливого світу, не розучився людяності та не втратив бажання допомагати тим, хто цього потребує.
  • Юлія
    4 января 2018 г.
    Показує життя таким, яке воно є. Без прикрас... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    До мене в руки потрапила книга, яка захопила мене у вир подій і не відпускала до останньої сторінки. Історія Якова не може полишити байдужим, бо вона справжня. Це і є життя. На перший погляд, книга не розповідає нічого особливого, вона не вчить, не повчає. Вона показує життя таким, яке воно є. Без прикрас розповідає історію майже столітнього чоловіка, який поступово пригадує минулі події свого життя.

    Читача пускають на початок ХХ сторіччя, коли вирувала Перша Світова Війна. На ії місце згодом приходить невеличкий затишок, а потім знову - Друга Світова Війна, довгий шлях УССР, Незалежність... І поки політика створювала нову карту, люди жили - кохали, іноді зраджували, заробляли, народжували дітей, гинули... Книга саме про життя, і в ній нема того притаманного українській літературі почуття "всепогано, насзрадили". Ні. Історія життєва, проста, чаруюча, та справжня.

    А мова! Хочеться вклонитися автору за те, що він написав книгу живою українською, якою дійсно розмовляють у селі. Ця книга - це подорож до Західної України, коротка, але захоплююча.

    "Століття Якова"- це книга про кохання. Про перше несміливе кохання, про Велике Кохання, про невеличкі закоханості. І все це на тлі столітнього розвитку країни. На багато речей починаєш дивитися з іншого боку. Історія преломлює свій промінь, та показує себе з іншого кутку.

    Я сама знову закохалася після прочитанного. Закохалася в сучасну українську літературу, в нашу історію, в саме явище "кохання". Я раджу кожному прочитати цю книгу. Вона дійсно того варта!
Купить - Століття Якова
Століття Якова
105 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Владимир Лис
Владимир Лис

Украинский прозаик, автор пьес и журналист Владимир Савович Лис получил широкую известность как народный синоптик, чьи долговременные прогнозы на год регулярно сбываются. Однако не менее весомых успехов он добился на

Подробнее

Рецензии  Століття Якова

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  • Галина Заборська
    19 июня 2017 г.
    Читати обов’язково 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    «Століття Якова». Бажання прочитати книгу виникло через те, що про неї дуже вже багато говорили. Тому вкрай необхідно було скласти свою думку про цей твір. Після його прочитання можу сказати одне, про цю книгу можна багато говорити, однак, цього буде мало. Перш за все її слід прочитати. Історія Якова Меха не залишить байдужим нікого, вона дійсно зачіпає душу. І це не просто черговий роман сучасної української прози. Це дійсно подія в українській літературі.
    Якби Володимир Лис написав лише один цей твір, то цього було б достатньо, щоб залишити цілу сторінку в історії української літератури. Це не просто історія життя поліського селянина, це книга українського буття, Червоного (як писав Мирослав Попович) століття.
    Слова Олександра Олеся: «З журбою радість обнялась...; В сльозах, як в жемчугах, мій сміх, І з дивним ранком ніч злилась; І як мені розняти їх?!» можуть бути ще одним епіграфом до цього твору.
    Книга Володимира Лиса напрочуд близька, своя, долі описаних в ній людей видаються тобі рідними та знайомими. Мова героїв роману надзвичайно органічна, автор використовує полонізми, жаргонізми, поліський діалект – тому діалоги виходять не книжними, а живими, справжніми.
    Книга побудована у формі життєпису, Яків Мех в очікуванні столітнього ювілею пригадує основні події свого життя. Щось вдалося, щось ні, можливо щось варто було б змінити, однак минулого не вернеш… Все своє життя він змушений був виживати, пристосовуватися до обставин, в такій ситуації надзвичайно складно не зламатися, Яків не зламався: терпів, загартовувався, боровся, вижив, проживши цілу епоху, життя, подій якого вистачило б не для однієї людини.
    Незважаючи на всі складнощі та випробування долі до глибокої старості зберіг у душі почуття любові та вміння любити, не втратив інтересу до мінливого світу, не розучився людяності та не втратив бажання допомагати тим, хто цього потребує.
  • Юлія
    4 января 2018 г.
    Показує життя таким, яке воно є. Без прикрас... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    До мене в руки потрапила книга, яка захопила мене у вир подій і не відпускала до останньої сторінки. Історія Якова не може полишити байдужим, бо вона справжня. Це і є життя. На перший погляд, книга не розповідає нічого особливого, вона не вчить, не повчає. Вона показує життя таким, яке воно є. Без прикрас розповідає історію майже столітнього чоловіка, який поступово пригадує минулі події свого життя.

    Читача пускають на початок ХХ сторіччя, коли вирувала Перша Світова Війна. На ії місце згодом приходить невеличкий затишок, а потім знову - Друга Світова Війна, довгий шлях УССР, Незалежність... І поки політика створювала нову карту, люди жили - кохали, іноді зраджували, заробляли, народжували дітей, гинули... Книга саме про життя, і в ній нема того притаманного українській літературі почуття "всепогано, насзрадили". Ні. Історія життєва, проста, чаруюча, та справжня.

    А мова! Хочеться вклонитися автору за те, що він написав книгу живою українською, якою дійсно розмовляють у селі. Ця книга - це подорож до Західної України, коротка, але захоплююча.

    "Століття Якова"- це книга про кохання. Про перше несміливе кохання, про Велике Кохання, про невеличкі закоханості. І все це на тлі столітнього розвитку країни. На багато речей починаєш дивитися з іншого боку. Історія преломлює свій промінь, та показує себе з іншого кутку.

    Я сама знову закохалася після прочитанного. Закохалася в сучасну українську літературу, в нашу історію, в саме явище "кохання". Я раджу кожному прочитати цю книгу. Вона дійсно того варта!
  • Тетяна
    8 апреля 2017 г.
    «Направду добра книжка» 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Забужко влучно охарактеризувала роман. Читався він легко, на одному диханні. І безліч емоцій після всього. Хочеться говорити про нього, хочеться нести книгу в світ і пропонувати її кожному, хто небайдужий до читання. Час витрачений на цю книгу збагачує душу: вчить діяти, поки молодий - не жалкуючи, не озираючись. А на оцінку життя ще буде час старості.
    Книга прочитана рік тому, але враження свіжі. Так, легкий вітерець смутку приходить епілогом роману, адже й фінал життя вже близько. Та тішить думка, що ТАКЕ життя не було марним. Жив як умів, боровся за своє, не цурався нікого. Вірив в Бога. Мені в’ївся в пам’ять момент життя Якова, коли під час Другої світової війни їх загін потрапив під обстріл. Помирали всі від спраги, будучи поряд біля водойми. Та води набрати ніхто не міг, бо кожного, хто наважиться – вмить розстрілювали вороги. І лише Яків, який носив хрестик і молився – зумів принести той глек води.
    Перед своїм сторіччям Яків молився про два смертних гріхи. І ці вчинки кличуть нас до роздумів, до пошуку обставин, що пом’якшують його вину – бо всі ми люди, всі маємо право на помилку, але ж... Жив уперше...
  • Nadiia Romankevych
    28 января 2019 г.
    100 літ як один день 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Чула багато схвальних відгуків на цю книгу. Напевно, не було нікого, хто би прочитав її і вона йому б не сподобалась. Вирішила й сама переконатися, що це шедевр.

    Це було перше знайомство з автором. І хочу сказати, що «Століття Якова» – це той високий рівень української художньої літератури, яким сміливо можна пишатися, браво Володимиру Лису.

    Дуже люблю книги, які проносять нас через ціле життя героя. В цей час розумієш наскільки довге, але і одночасно наскільки коротке людське життя. І як важливо завжди залишатися Людиною з великої літери. Такою людиною був Яків.

    Насправді, книга написана настільки живо і правдиво, що складається враження, ніби вона автобіографічна.

    Події відбуваються в селі ЗагорЄни. Розповідь ведеться від імені столітнього Якова, який розповідає історію свого життя. Про те як любив, як працював, як боровся, як втрачав...

    Книга історична, розказує про нелегку долю українського народу, але з новим поглядом на ті події, не залишає неприємного осаду.

    Написано дуже зворушливими словами, в багатьох моментах плакала. Одна з кращих, прочитаних мною українських книг. Дуже рекомендую до прочитання!
  • Тарас Воробій
    6 декабря 2018 г.
    Твір який мене таки сильно вразив останнім часом. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга справжнього волиняки Володимира Лиса претендує на якийсь класицизм.Після років тоталітарного комуністичного режиму, коли з життя були видалені цілі покоління, і відповідно з пам’яті і буття, цей твір частково закриває ці прогалини в літературі, пам’яті, існуванні. Як народу так і окремого регіону, окремих людей.
    Сам герой, майже столітній Яків з поліського села Згорани (в книжці «Згорєни» - на поліському діалекті), типовий, те що Забужко називає «Енеївський герой». За своє століття йому прийшлося пережити і УНР і Польщу і німців і совітів. Всі режими пройшлися перед ним. А він жив і робив своє. Те що «кажуть боги», але при цьому він робив все по совісті. Він не ліз як Котигорошко у круговерть, неможливо обійти тоталітарні режими. Але, як видно, таки можна при цьому залишитися людиною. І навіть ті важкі гріхи його – вбивство іншої людини, ти, читачу, дивлячись збоку на ціле людське життя, зразу ж пробачаєш. Бо як сторонньому глядачеві, тобі очевидно, що людина мусить чинити по совісті, і зажрані сучасні мажори не можуть нічого протиставити правді. Бо людина зрештою все життя нею змогла прожити і залишитися цілісною і моральною. «Ми просто йшли, у нас нема гріха неправди за собою…»
    Складне століття, складні круговороти долі і простий, неосвічений селянин. Очевидно, що цей твір не просто хроніка епохи, не просто історичні перипетії, - її мораль значно глибша і багатошаровіша. Чи вдасться відшукати всі приховані алюзії і сенси невідомо. Але направити себе на правильну дорогу і віднаходження загубленого – це саме воно.
  • Vikulaska
    20 марта 2018 г.
    Справжня перлина моєї книжкової колекції 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Це неперевершена книга, сердечна, вражаюча сповідь мудрого чоловіка, якому судилося прожити вкрай тяжке, переповнене болем і бідами життя. Проте, в один і той же час, у віковому житті Якова знайшлося місце і для любові, і для щастя, і для радощів. Як на мене, це якесь диво – яким чином, ну як автор зміг у такій невеличкій книзі настільки довершено, докладно, влучно і навдивовижу сердечно зобразити життя головного героя, саме героя, не персонажа?! Найдивовижніше те, що життя Якова показано на фоні трагічної, до щему в серці рідної історії українського народу настільки реалістично та досконало, що повсякчас виникає думка, що, напевно, цей талановитий письменник є власником "машини часу" та має можливість переміщатися в часі, щоб після цього розповідати людям про все те, що бачив сам.
    Не раз, відкладаючи книгу, я обмірковувала той чи інший монолог, той чи "гинший", як то "кауть" в Загорєнах, вчинок Якова. Ідеальних людей не існує, тому автор не ідеалізує головного героя, але цим він і схожий на звичайну, не книжкову людину.
    Величезне враження на мене справила розкішна мова письменника. Співучі сердечні слова з поліського діалекту, які вживає автор, знаходять найкоротшу стежку до душі читача. Вони настільки ж близькі до серця, як солов’їна пісня, як барвінкове цвітіння, як дитяча усмішка...
    В чому сенс життя? І що таке щастя? Читаєш цю мудру книгу і знаходиш відповіді на багато важливих для кожного питань. Певна того, що ще не раз буду перечитувати цей шедевр сучасної української літератури. На мій погляд філолога, ця книга - майбутня класика.
    Мені дуже припали до душі ті епіграфи, котрі вирішив обрати до свого роману автор:

    „Що таке життя ваше? Пара, яка з являється на хвильку, а потім зникає” (Соборне послання апостола Якова, 4, 14)

    „Чуєш, як грає цвіркун?..
    Слухає небо крізь ніч
    Серце комахи” (невідомий японський поет 18-ого ст.)

    Саме так і я прислухалася крізь день і ніч до серця автора, яке співало - то пісню радості, то пісню смутку... Надзвичайно прекрасна, чудова книга!
  • Владимир
    21 февраля 2017 г.
    Интересно. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Никогда бы не подумала, что мне действительно понравится такой роман.
    Читался прямо таки на одном дыхании! Сюжет конечно интересный, даже удивительно, какую сложную и разнообразную жизнь прошел главный персонаж. Повествование ведется от имени самого деда Якова, который вспоминает свою историю.

    Много трогательных, довольно забавных, очень ценных и важных моментов, есть что почерпнуть, даже для современной жизни. Сама же драма героя, такие повороты судьбы просто ужасны, часто думаешь: "да как же так то?". Вот правда финал показался несколько грустным. И дело не только в сюжете, но и в осадке после прочтения. Такое впечатление, что хочется чем то помочь Якову, но увы. Интересно наблюдать за видением автора истории тех времен, конечно, это вполне субъективный взгляд, само отношение к ситуации, но самое главное - это сам сюжет. Как только не занесет человека в этом мире, и как только не поменяет (на примере его жены).

    Еще очень удивил язык. Вроде начинаешь читать - просто украинский..но нет, дальше все больше и больше интересных слов, диалектических и лексических "фокусов" свойственных для конкретной местности. И это интересно, это очень расширяет кругозор.

    В целом - книга удивила. Изначально я не ожидала ничего "такого". Но потом..очень зацепило. Одна из самых интересных книг, которые доводилось читать.
    Спасибо Якабу за возможность открывать для себя новое и интересное.
  • Дмитро
    1 марта 2019 г.
    Цікаве століття
    "Століття Якова" - книга, що написана в фірмовому стилі В. Лиса. Події розгортаються протягом великого відрізку часу. Цілого століття. У такому ж стилі написана його, наприклад, "Діва Млинища".
    Даний твір мені дуже сподобався. В ньому описано життя головного героя у найрізноманітніших ситуаціях та різних часових проміжках. Це було дуже динамічне століття. І динаміка ця не несла нічого історично доброго для простих людей. Та серед всієї цієї історичної круговерті звичайна людина знаходить кохання, радість, втіху та здобуває мудрість. Спостерігаючи за головним героєм та подіями, що відбуваються навколо нього, замислюєшся про те, що не так давно все це відбувалося. Те, про що пишуть книги з історії та розповідають викладачі, не сива давнина, а доволі недавні події. Книга допомагає побачити, що події минулого століття - це не просто сторінки книги чи кадри фільмів. Це звичайні живі люди, які перебували в тих подіях, жили, виживали, кохали та чогось прагнули.
    Книга написана як спогади Якова Меха, що знаходиться на порозі свого столітнього ювілею. Він прожив довге складне життя, але і зараз в його житті нема спокою. Не все просто у відносинах з рідними. Та ще з'являється дівчина, яка явно має проблеми в житті. Він не проганяє її і навіть вирішує допомогти. Навіть в сто років він є тим, хто не відвертається від життя і від людей.
  • Татьяна Малышева
    25 февраля 2019 г.
    Життя прожити - не поле перейти
    Роман сподобався, глибокий, проникає в душу.
    Автор дуже чуттєво та емоційно описує життя головного героя Якова Меха. Все було в його майже столітньому житті – пристрасть, кохання, бідність, тяжка праця, війна, полон, втрати, покарання та навіть вбивства. І всі ці часом щасливі, часом гіркі випробовування нанизані на одну нитку – справжність.
    Взагалі, вражає як міг автор так цікаво та душевно описати життя простого сільського хлопця з Волині.
    Варта уваги в романі ще одна героїня. Це жінка Якова. Уроджена шляхтянка Зоф´я, з роду потомственних польських шляхтичів М´ялковських. Розбалувана маленька панянка з багатої сім´ї, дуже ніжна та з тонкою душевною організацією, вчена та горда, вона, проявивши свою жіночу впертість, віддала перевагу життю в бідній родині, де треба було важко працювати та жити геть без будь-яких елементарних умов цивілізації, але ж поряд з коханим чоловіком.
    Вибравши собі не легку долю Зоф´я стійко перенесла відречення матері від неї за такий вибір.
    Є в романі один епізод, який мені особливо сподобався - коли в сорок третьому році в їхнє село Загоряни навідались поляки, що в той час палили та грабували волинські села. Вони зігнали весь люд до дерев´яної церкви та збиралися спалити їх заживо. Зося, вдягши свій єдиний найкращий наряд в якому вона приїхала в село, пішла до церкви та з гордо піднятою головою розказала пану капітану про свій знатний рід, і що вона донька одного з творців польської незалежності і якщо пан капітан не проти то вона також хоче ввійти до церкви, бо вона, як жінка одного з селян, є частиною тої громади. Капітан завагався, його вразила відвага та благородство цієї жінки, а ще він злякався, що в цієї пані мабуть зосталися великі зв’язки в Речі Посполитій, і вона може легко скомпрометувати його ім´я. Капітан прийняв рішення йти звідси і відпустив селян. Коли люди зрозуміли хто їх врятував почали цілувати Зосі руки та падати перед нею на коліна, як перед святою. А вона після такої напруги просто істерично розплакалась. Бо хоч ї була вона польського роду, але розмалювала пану капітану занадто знатний родовід, як кажуть тепер – «блефувала». Мужність, людяність, жертовність та любов – ось риси цієї жінки.
    Ось така історія. А взагалі роман весь час тримає в напрузі. І так, цей роман із тих, що будеш перечитувати знову.
    Рекомендую.
  • ДаR|Я Мел
    12 февраля 2019 г.
    Жах нашого часу
    Дивовижна історія. І жахлива. І чим більш вона дивовижна, тим більш жахлива. Бо все це, через що проходить герой, то правда, таке ж було, з багатьма було. Це історія. Але коли історія розповідає про тисячі жертв, ніхто тих тисяч не знає, а коли це все на прикладі однієї людини, коли ти знайомишся з тою Зосею, Улясею, Кшиштофом, та навіть Тадіком, ти впускаєш їх в своє життя. А вони в ньому мруть. І це жахливо. І як жахливо мруть… як той Тадік.

    Колись на екскурсії чи то в Ужгороді, чи то в Чернівцях, один гід розповів про свою бабусю, що ніколи не виїжджаючи з міста, пожила у 9 державних утвореннях. Тоді мені це здалося таким прикольним, а після "Століття Якова" я зрозуміла як то було не прикольно, коли кожен раз приходить на твої землі, відриваю щось, привласнює, а твоїх близьких чи то в армію, чи в тюрму, чи в піч.

    Мій дідусь ніколи не розповідав про війну. Мені завжди було цікаво чому, бо ж я бачила багато ветеранів, що ще молоді приходили у школу, розказували, як вони гатили ворогів на право й на ліво, як рембо. Я ж тоді мала була, не розуміла, що ветеранів ще тоді, коли я в школі вчилася одиниці могли зостатися, і що не могли вони німців гатити, визираючи з-під маминої циці, яку тіки й могли сосати. А дід про війну ніколи не розповідав. А я була мала ще й не вміла спитати прямо: ти людей там вбивав? Яков розказав все, чого ніколи не зміг би розказати дідусь.

    Автор зумів передати стільки емоцій, зміг реально передати життя, зобразити його на якихось там 224 сторінках. А в них і любов, і дитяча радість, і перше кохання, що так ніколи і не скінчилося, і страх, і жаль і ще тисячі емоцій, яких просто так не зобразиш.
 

Характеристики  Століття Якова

Автор
Владимир Лис
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2018
Количество страниц
224
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
135х205 мм
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
ISBN
978-617-12-1700-3
Вес
250 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Украинская литература
Литература по периодам
Современная литература
 
Об авторе  Століття Якова