Книга Спрага музики
Код товара: 818638
Описание книги
Характеристики
Доставка
Указать город доставки
Чтобы видеть точные условия доставки
Отзывы
Людмила Литвиненко
10 июня 2019 г
Краса і сум.
Яка краса! От що я можу сказати про подібні твори, подібних авторів і той післясмак, що вони по собі залишають.
Віктор Домонтович "Спрага музики".
Упорядник Віра Агєєва.
Чудовий, неймовірний і казковий Домонтович!
Я в захваті.
Інтелектуалізм, психологізм, талантище і неймовірний мистецький дар.
Мені сподобалось буквально все, що прочитала - Без ґрунту, Апостоли, Помста, Емальована миска, Спрага музики, Болотяна Лукроза....не знаю,чому не читала раніше, не знааюю, виправдань нема)))
Це той випадок, коли читаєш і думаєш - якби я могла писати добре, це все одно краще!
Домонтович такий майстерний, такий тонкий психолог, що коли читаєш його - чуєш себе, свої думки, які він наче викрав.
Реакції на події і героїв - абсолютно тотожні з твоїми можливими в тих ситуаціях.
Що не менш важливо для інтелектуальної прози - це непрозорі натяки, лише натяки на екзистенціалізм - лише зародки його в літературі, принаймні в нашій.
Це щось судове, неперевершене, він серед плеяди таких майстрів слова і знавців душі, як Винниченко, Підмогильний, Кримський.
4
Катя Гавриш
22 октября 2018 г
Наша неокласика
Здається, ще в університеті, серед майже нескінченного потоку необхідних до прочитання книжок, трапився мені Домонтович та його “Дівчинка з ведмедиком”. І це було так несхоже на усіх його сучасників, Винниченка, Рильського, Хвильового, що й зараз із задоволенням перечитаю. Неординарні сюжети, людина на зламі епох, культур, війни, мистецтва... Коли немає нічого сталого і все змінюється повсякчас. Та ж сама тема і в збірці “Спрага музики”, яку, по правді, варто було б назвати “Без ґрунту” — за назвою найбільшої повісті у збірці, та і за основною темою, все ж про музику тут доволі мало)
“Без ґрунту” — повість про “фахівця з архітектурних пам’яток”, котрий приїздить на розгляд подальшої долі церкви початку 20 сторіччя, а насправді — більше про самого архітектора, автора церкви Степана Линника. Його заперечення усього шаблонного, стандартного мистецтва зі звичними пасторальними пейзажами, його пошуків коріння у варягів, а не у класицизмі, його працю на межі до знемоги.
Решта оповідань у збірці описують ту ж саму ситуацію на межі, стан, коли немає опертя, коли ніщо не залишається таким, як було вчора. Але найбільше мене зачепила романізована біографія ван Гога. Ніколи особливо не цікавилася його життєписом і хоч знала і про абсент, і про божевілля, але... Наскільки ж він був поламаним. Як шукав себе і ніяк не міг знайти. Як зрікався всього і себе, аби його любили. Як працював до крайнього виснаження і змагався з демонами. “Господи, храни сумасшедших”. Якби всі біографії були написані таким чином! Тепер я хочу збірку біографій від Домонтовича, тільки її ніде не дістати, на жаль. Якщо ви цікавитеся життям ван Гога, “Самотній мандрівник простує по самотній дорозі” — просто обов’язкове до прочитання.
Сам же В. Домонтович (саме В., ніяких імен) — постать не менш загадкова і цікава, ніж написані ним біографії. Справжнє ім’я — Віктор Петров, був серед тих, хто створив початки неокласики в українській культурі 20-х років, такій потужній, що про неї вже не можна було говорити як про відгалуження російської. Писав під псевдонімом. Під час Другої світової війни був подвійним агентом і розвідником (а дані про нього дослідники досі не можуть отримати з архівів СБУ). Публікував історіософічні та мистецтвознавці праці в Німеччині під псевдонімом Віктора Бера, в тому числі про те, що українці митці були жертвами терору. Зник на понад рік, а тоді з’явився у Москві, без наукових ступенів, права публікації, без жодної згадки про минуле. Якби написати біографію самого Петрова-Домонтовича, теж вийшов би непоганий пригодницький роман)
Як результат, оповідання і повісті Домонтовича будуть цікаві всім, хто хоче якісної цікавої прози, хоч і без психологічного перенапруження. Трішки потрібно звикнути до авторського правопису (все ж, початок 20 сторіччя, але якщо ви часто дивитеся СТБ, то все гаразд)), але це зовсім дрібниця.
Ksenia Bliznets
26 января 2018 г
Сильні й неординарні твори!
"Спрага музики" - це збірка творів українського письменника В. Домонтовича. Раніше я й не чула про нього. А він, виявляється, був обдарованою, неординардною й загадковою людиною! Не здивуюся, якщо колись з'явиться на світ роман про нього самого. Реальні історії життя, сповнені таємниць, завжди збуджують уяву й інтригують. В. Домонтович, Віктор Петров, Віктор Бер - це все він!!! Його художні, наукові та філософські твори видавалися під такими різними іменами (справжнє ім'я - Віктор Петров). Письменник, літературознавець, етнограф, археолог, розвідник (!), зрадник (?)... Ким же він був насправді, якщо й досі в СБУ не надають матеріалів його біографії на запити дослідників!?...
У цьому виданні переважно зібрані художні твори, які видавалися саме під іменем В. Домонтовича. До книги входять роман "Без ґрунту", кілька оповідань, три біографічні новели та спогади автора про неокласиків (неокласики - українські поети та письменники початку ХХ століття). Насправді я більше полюбляю художню літературу, та ця книга здивувала мене вже тим, що біографічні твори можуть виявитися настільки ж цікавими, як вигадані історії! Мене найбільше вразили оповідання "Апостоли", "Помста", "Письменник і генерал", роман "Без ґрунту" та біографічна новела про ван Ґоґа, хоча читати радила б усе. Можливо, ви й не прочитаєте таку книгу за кілька днів, як то кажуть "на одному подихові", та точно не пожалкуєте.
Возникли вопросы?
0-800-335-425
Cвязаться











