love that

Тетяна Терен мене вразила своїм талантом. По-перше, чудова концепція книги. По-друге, надзвичайно жваве подання тексту. Буквально все тут так і кричить іронією, дивовижними поворотами подій та шаленим бажанням жити. Звісно пам'ять - це індивідуальна картина світу. І ніхто не претендував, пишучі цю працю, що ідея у об'єктивності. Але моє тверде враження - книга таки унікальна та універсальна. Важко підібрати критичні зауваження, бо все в тексті сподобалось. І формат, і подача, і автор, і сама історія, і особливості подачі. Мабуть, це той випадок, коли книжка просто закарбовується у пам'яті навіть не так окремими цитатами, а просто атмосферою. Вона щось таке дає читачеві, що робить відбиток у світогляді. Хочеться підібрати красивіше слово (ніж розширює світогляд), наприклад, створює новий шлях у свідомості та світогляді. Але, мабуть, все індивідуально. Для мене ця книга - це новий етап у літературному зростанні. Коли я бачу і читаю такі книжки, я бачу світле майбутнє літератури загалом.