Анотація «Сонні-Бой», Аль Пачіно
Мемуари відомого актора починаються із захопливої розповіді про повоєнне дитинство, проведене в стрибках через дахи багатоквартирних будинків та курінні сигарет у провулках. Лише строгість матері, яка часто забороняла йому гуляти після заходу сонця, вберегли хлопця від шляху, що вів до злочинності, небезпеки та насильства. Похід у кіно був одним з небагатьох джерел розваги для маленького Сонні — Пачіно отримав таке прізвисько на честь пісні Ела Джолсона — та його перевантаженої роботою матері-одиначки, яка мала проблеми із ментальним здоров’ям. У підлітковому віці Пачіно любив грати в бейсбол, але також чудово проявив себе у шкільних виставах, чим привернув увагу вчителя. Він порадив хлопцю вступати до школи театральних мистецтв у Нью-Йорку, що стало визначальним у долі майбутньої зірки, розпочавши його шлях до визнання.
Про книгу «Сонні-Бой»
Знаменитості по-різному ставляться до власного життя, тож один із найцікавіших аспектів читання їхніх роздумів про кар’єру — це розуміння, що для них справді мало значення, а що вони робили заради грошей чи престижу. Наприклад, Пачіно значно більше зосереджується на своїй ранній театральній роботі, ніж на багатьох відомих фільмах, докладно аналізуючи п’єси, які вже десятиліттями майже не бачили глядачі. Він також багато часу приділяє обговоренню деяких фільмів, що багато значили для актора, але публіці не дуже відомі.
Автобіографія «Сонні-Бой» американського актора італійського походження Аль Пачіно — це захоплива, відверта, подекуди кумедна, а подекуди болісно зворушлива сповідь. Автор вибудовує розповідь про своє життя здебільшого лінійно. Починаючи з дитинства в Іст-Гарлемі, а згодом у Бронксі, продовжуючи навчанням у театральній школі, першими ролями, а тоді фільмуванням й несподіваною славою. Аль показує читачеві злети й падіння своєї кар’єри, ділиться довічною любов’ю до театру та розповідає про перехід у Голлівуд — світ, який приніс йому визнання й багатство, але також чимало страждань і конфліктів. Його роздуми ніколи не виглядають самозакоханими, навпаки — вони сповнені вдячності й допитливості.
Невгамовний потяг Пачіно до оповіді й гри відчутний упродовж усіх мемуарів — він міркує про пошук нових персонажів і текстів, яким варто дати життя. У чоловікові, що став культовим актором епохи, все ще можна розгледіти молодого хлопця, який колись працював білетером у театрі. Пачіно згадує друзів дитинства, а потім уявляє, якою буде зустріч із матір’ю на Небесах. У цих думках і оповіді є щира, болісно зворушлива людяність, яка нагадує всім читачам про те, що всі першою чергою є людьми, зі своїми радощами й негараздами. Видання має суперобкладинку й стане влучним доповненням до бібліотеки акторів і читачів, що цікавляться кінематографом і біографіями знаменитостей.
