Дуже подобаються повісті Франсуази Саган, відомої французької письменниці. Повість "Сонячний промінь у холодній воді" залишає сумний присмак. Може здатися, що це одна з історій про нещасне кохання,але ні. Жіль молодий гарний чоловік, який живе з вродливою коханкою й має хорошу роботу, але щось нічого не приносить задоволення і відчуття щастя. Виявляється в нього депресія і лікар радить поїхати в подорож. Жіль приїздить до сестри в Лімож, в батьківський дім, де живе його сестра з чоловіком. Сільське життя здається йому тихим і нудним. Та ось він знайомиться з місцевою красунею Наталі, в них починається роман. Наталі покидає Лімож, спокійне і заможне життя, розлучається з чоловіком і переїздить до Парижа, в квартиру Жіля. Спільне життя здається щасливим, він знайомить її з друзями і своїм стилем життя. І ось починає з'являтися розуміння того, що вони абсолютно різні. Хоча Жіль і пропонує одружитися Наталі не погоджується, бо розуміє до чого це все може призвести, тільки кохання для створення щасливої сім'ї виявляється замало. Жіль кохає Наталі, але всі хто його знають розуміють, що зробити її щасливою в нього не вийде, а в Наталі крім нього нікого нема...

Мені не сподобався переклад. От зовсім! Він не передав ні настрою, ні атмосфери того часу. Коли читала відчувала себе у якійсь глибокій вікторіанської й Англії, але точно не в 1967 році. Окрім того, мені не сподобався головний герой, він дуже нагадав мені «Любого друга» Мопасана. Вони різні як персонажі, але от відразу викликали однакову. Сюжет сам по собі простий і дещо банальний, і якби переклад був іншим, то це б передало всю Саган. Багато людей люблять саме це оповідання авторки, але моїм улюбленим залишається «Чи любите Ви Брамса?»

Французькі романи завжди неймовірно легкі та п'янкі, як смачне вино. Цей роман не є виключенням. Депресія — хвороба зневіри. Вона може виникнути у різних людей в різні моменти. Сюжет книги будується навколо хвороби, автор розповідає про двох людей, яких спіткала зневіра. Паризький журналіст Жіль починає розуміти що життя стає для нього ненависним. Дівчина здається дурною, друзі — мажорними невдахами, а робота －занадто нудною. Він вирішує на деякий час повернутися до рідного міста － трохи відпочити та побачитися із сестрою. Там герой зустрічає чарівну Наталі, одразу закохується. Якщо в його почуття я повірила одразу, то з її боку я особливих почуттів не помітила. Лише гру владної та розпещеної жінки зі слабким чоловіком. Мені здається, вона просто хотіла вирватися з полону остогидлого чоловіка за допомогою будь яких методів. Спочатку дії роману відбуваються у Ліможі. Через деякий час Жіль повертається. У Парижі він розуміє що більше не може жити без Наталі. Невдовзі він повертається за нею. Жінка спочатку впирається, але потім погоджується на переїзд. Здається - хеппі єнд. Але все не так просто. З плином часу обидва починають розуміти, що накоїли. Вони дуже різні, і більше не можуть знаходитися у житті своєї половини. Фінал історії сумний, але передбачуваний. Протилежності разом не уживаються, хоч і є один для одного — сонячним променем у холодній воді)