Скільки вже мемів, екранізацій, реклам чи ще чогось такого в масовій культурі є, присвяченого "Собаці Баскервілів", що, здається, ми всі знаємо про що ця книжка і читати її зовсім не обов'язково. Але, міркуючи так, ви позбавляєте себе неабиякого задоволення, адже детектив справді цікавий, професійно написаний, таємничий і з безліччю деталей. Тепер, беручи до рук детектив, я завжди вимірюю його, чи настільки він "логічний" і детальний, як історії про Шерлока Голмса. І не часто сучасні книжки цю перевірку проходять. Із останнього доволі детальним і мисленнєвим є, як на мене, детективи Роберта Ґелбрейта (ну, тобто самі знаєте кого). Там трохи більше звичайного життя, ніж у Конана Дойла, трохи більше людських взаємин, але детективна лінія така ж "прискіплива". Щодо саме цієї книжки: формат невеличкий, простий в оформленні - ніщо не заважає і не відволікає від, власне, історії.

"Собаку Баскервілів" я читала ще у школі, адже вона входила у перелік обов'язкової для вивчення літератури. Після цього твору я назавжди закохалась у детективи! Напруженість, непередбачувані ходи та розкриття таємниць - усе це дарує неймовірну насолоду від можливості поруч із відомим Шерлоком Холмсом здогадуватись та припускати найрізноманітніші версії щодо загадкового вбивства. Актуальність Конан Дойла не зникне, мабуть, ніколи. Адже створені ним персонажі - детектив і його вірний помічник доктор Ватсон - просто неймовірні і такі правдиві, що не здається, ніби це просто вигадки та плід багатої уяви автора. Детективи цієї серії полюбились багатьом читачам насамперед тому, що від початку історії ти можеш будувати найдивніші теорії, але всерівно в кінці твору розгадка здивує не на жарт. Тому цей твір однозначно рекомендую для прочитання! Оцінка 5/5!

Моё самое любимое произведение из серии "Шерлок Холмс и доктор Ватсон". Очень таинственное и загадочное. В детстве я ужасно боялась именно этой книги. Но с возрастом взгляды изменяются, и ужасная история о собаке-чудовище, превратилась в историю о родственнике-чудовище. Ведь и в теперешнее время ради получения выгоды/наследства на какие только хитрости люди не идут. Красавец Степлтон, имел прекрасное воображение и долгосрочные планы. Он втерся в доверие к лорду Баскервилю, стал вхож в дом. Что бы у них было больше общего, Степлтон склонил дядюшку помогать бедной молодой женщине. И она стала его сообщницей даже не подозревая об этом. Нет никакого сомнения, что потомок Хьюго Баскервиля обладал ярко выраженным криминальным талантом и отличной фантазией. Услышав от дядюшки о странном предании, он тут же решил применить его в действии. Мне вот только всегда было интересно - почему мистер Ванделер( а это была его реальная фамилия) не признался в самом начале Баскервилю, что они родня? Ведь всё могло бы и так ему достаться. Или нет?..