Протиставлення "тонкої" натури натурі "грубою". Псевдописатель проти купця-чоловіка. Ну почну з того, що коханцеві чоловік завжди представляється чимось не тим. Якимсь грубим бовдуром, що володіє якоюсь піднесеною особливою, особливою красивою і гідною більшого. Більшого, хто її оцінить по-справжньому. Тобто, власне, цього самого завойовника (коханця). А чоловік що, чоловік це так мужлан якийсь, чоловік апріорі не здатний оцінити те, чим володіє. Ось логіка новоявленого "Трістана" тобто цього псевдописача, молодого і гнилозубого. Багато в цьому, звісно, ​​снобізму. Поділ на "просту", "грубу" людину і на людину "тонку" і "сприйнятливу", як він сам про себе думає. А Ви, читачу, до кого ближче? До прози життя чи повітряних замків? Снобізму то схильні обидва ці варіанти. Практична людина цілком може дивитися зверхньо на витаючого в хмарах розумного ледаря, який не досяг нічого в житті. А псевдописач зневажатиме практичну людину за те, що вона не здатна оцінити як здорово його дружина грає Шопена, як золота корона мерехтить на її голові. Що не бачиш корони? Ось і я тому ж, ти "бовдур", "мужлан", не бачиш, а вона є. Я бачу! Я тонко відчуваю всілякі незримі матерії.

Субєктивно книга не сподобалась загато описів, ніякої глибини максисун віденські канали

Це моє перше знайомство з Томасом Манном, тому не можу сказати, що осягла всю глибину цих новел, але від цього читати їх не стає менш цікаво, тому що це, як мінімум, дуже красиво написано і приємно читати. Для непідготовлених читачів видавництво додало на початку книги передмову, яка допомагає краще пізнати автора і контексти цих 4х новел. Окремої уваги заслуговує обкладинка покрита тканиною з дуже ніжною ілюстрацією Марії Фої.