Це книга, з якою я пережила весь спектр емоцій: від щирого сміху до найбільшого обурення. Вона закохає вас у своїх героїв.  Спочатку мені не дуже подобались "Смажені зелені помідори", я злилась на себе, бо як так  що всі люблять цю книгу, а мені не подобається. А потім трапилась любов. У книзі з цікавою і неоднозначною назвою піднято чимало гострих проблем: ❗расова дискримінація, ❗насильство у родині, ❗вбивства та знущання, ❗Велика депресія, ❗ алкоголізм, ❗безробіття... Часом виникало бажання залізти в книгу і знищити усі осередки зла і несправедливості.  Але основне, що я винесла з цієї книги: одна жінка може змінити життя іншої повіривши в неї.  Евелін Кауч знищувала депресія та, як казала Нінні "страшна менопауза", але старенька своїми розповідями про жителів неймовірного містечка Вісл-Стоп допомогла Евелін почати жити знову і повірити в себе. Ця книга однозначно варта вашого часу та уваги. Але потрібно звикнути до постійних флешбеків.

Історія дійсно гарна, але книжка досить важко читається через велику кількість імен і постійні стрибки в часі.

Це неймовірно тепла історія, яка змушує нас задуматись про багато речей, хоча має дуже легку мову і дуже багато гумору і смішних моментів. Ми спостерігаємо за життям героїв, деякі дорослішають, хтось старішає, але до всіх прикіпаєш серцем. Читала історію рік тому, але досі живу думками у цій теплій та веселій атмосфері.