. «Словник загублених слів» Піп Вільямс Спокійна, повільна книжка без особливої драми. Проте теми, що вона піднімає, є дуже важливими і гострими навіть зараз, незважаючи на те, що в оповіданні йдеться про межу XIX-XX століть. Книжка про слова, голоси та місце жінок у патріархальному суспільстві. Про жіночий світ, що його прийнято не помічати і приховувати. За сюжетом маленька Есме з дитинства знаходиться в оточенні слів: її батько працює разом з Джеймсом Мюрреєм, відомим лінгвістом, головним редактором Оксфордського словника. Есме буквально зростає серед чоловіків, які приймають рішення щодо слів і прикладів їхньої уживання. Скрипторій, в якому працюють лінгвісти, є академічним простором, де всі концентровані на «правильних» словах. Тим часом служниця Есме на імʼя Ліззі показує дівчинці інший світ. Світ, де жінки виконують важку хатню роботу, намагаються заробити собі на життя і виховати дітей. Всі ці жінки мають власні слова, що ніколи не потраплять до Оксфордського словнику. Це такі слова як «bondmaid», «knackered», «travail» «cunt», «lie-child» та безліч інших. Їх вживають на кухні, на ринку, в робочих майстернях. Коли народжують дітей або дізнаються про перші місячні. Коли спочатку пошепки, а потім все голосніше говорять про свої права. Есме спостерігає за цими двома світами і вирішує скласти свій особливий словник загублених слів. Він містить лайливі, сленгові, побутові слова. Так, вони неприйнятні, але в них дуже багато життя, емоцій і боротьби. І колись прийде час і вони будуть вписані не тільки в офіційні книжки, а ще і набудуть належної ваги в суспільстві. Я читала книжку одночасно двома мовами, бо мені хотілося бачити оригінальні слова, які збирала Есме. Як лінгвістка, я отримала велике насолодження від порівняння перекладу, пошуку етимології слів. Щодо сюжетної лінії про життя Есме, мені було трохи нудно. Хотілося б побачити в цій героїні більше вогню і яскравих емоцій. Протягом книжки було стійке відчуття, що з Есме нічого поганого не станеться, за неї все вирішать, їй обов’язково хтось допоможе і буде поруч. Якби авторка додала трохи «нерву» і показала б власну боротьбу героїні, книжка вийшла б гострішою. Але насправді читання цієї книжки подарувало мені спокій і насолоду. Я обожнюю феміністичну тему, ціную сестринство і залюбки читаю про долі жінок. Щиро раджу книжку, оцінюю її на 9/10 🌟