"Сімнадцятирічний" - це книжка, яку я все відкладала, бо хотіла прочитати її саме влітку. І зовсім не пошкодувала. Вона настільки легка і дотепна, що так і проситься читатися десь на веранді чи на відкритому балконі теплим літнім вечором. Це історія першої закоханості - того періоду, коли гормони і серце повністю перебивають здоровий глузд. Перше кохання часто буває сліпим: ти не помічаєш недоліків, ідеалізуєш людину і любиш її відчайдушно та беззастережно. Саме це стається і з головним героєм Вільямом. Варто йому побачити Лолу, яка приїжджає до їхнього містечка на канікули, як він миттєво втрачає голову. Через це він постійно потрапляє в абсурдні та комічні ситуації, але йому зовсім не до сорому - він повністю поглинутий своїм коханням. Найбільше мені сподобалася молодша сестра Вільяма - Джейн. Вона така жива, балакуча і допитлива, що краде мало не кожну сцену, в якій з'являється. Вона обожнює підслуховувати чужі розмови, втручатися не у свої справи і щиро вважає, що всім допомагає. І що найсмішніше - часто саме так і виходить. Окремо мені дуже сподобалися її філософські бесіди з Генезисом. У цих сценах було багато гумору, але водночас і якоїсь несподіваної мудрості. Чесно кажучи, я не очікувала від цієї книги надто багато. Здавалося, що це буде просто легка класична історія про підліткову закоханість. Але в результаті вона підкорила мене так само, як Лола підкорила Вільяма :)