Рейтинг: 6/10 Спайсіз: тіки цьомчики Причин прочитати цю книгу в мене було цілих три! Перша: я відданий фанат Мерліна, а тут в анотації прозвучали завітні слова "Авалон" та "Король Артур". Друга: книга йшла одночасно в квітневому Ферілут та Оулкрейт, і мала максимально різне оформлення за атмосферою. (Усі вболівають за Оулкрейт, через що я дуже засмутилася, бо ледь не єдина була в команлі Ферілуту). Мені стало цікаво, яке з видавництв відчуло вайб книги краще. Третя: оформа від Ферілут максимально попала атмосферою в те, що мені хотілося прочитати на той момент. Однак... Однак, книга не виправдала моїх очікувань (знову! Та що ж таке з моїми очікуваннями-то!). Маємо реальний світ, де існують люди наділенні низкою магічних здібностей, існують відьми, існують магіні артефакти за якими полює гільдія, заробляючи тим собі на хліб. Головна героїня не має магічної сили, має проклятого брата, бридку руку з оком, опікуна, що зникнув по-англійські, сумнівну репутацію в гільдії, напружені стосунки з місцевим "золотим хлопчиком" та низкою пихи та особистих страхів. З усім цим коктейлем вона вв'язується у пошуки кільця, що знімає прокляття на випередки з Емрісом (той шо золотий хлопчик). Підказки заводять їх двох, а також брата гг та приблудну відьму, що проходила повз, в Авалон, який не схожий на магічне прекрасне королівство Артура, а більше нагадує гниючу та вмираючу землю сповнену монстрів та аромату смерті. Так, to do list нашої компашки збільшився на кілька пунктів: - з'ясувати, що трапилося з Авалоном - виправити ситуацію (???) - знайти кільце - дати дьору Отже, Оулкрейт з оформою вгадав більше. Що сподобалося: від ненависті до кохання, розвиток головної героїні й її стосунків з іншими, ідея поєднання магічних і реального світу, скло Що не сподобалося: не люблю темні книги, монстрів; є провисаючі моменти, читати які нудно; мало Артура й Мерліна. Насправді, це хороша книга. Але мене не зачіпило. Я дійсно не люблю оці рубіловки з монстрами.