Неймовірна книга, яка лишає глибокий слід у серці й змушує знову і знову подумки повертатися до неї. До того ж прекрасний переклад Валер’яна Підмогильного, який звучить цілком сучасно. Мопассан належить до моїх улюблених авторів. Його вміння змальовувати почуття, те, як глибоко він уміє передати особливості людської психології, робить його унікальним і дуже виразно виділяє з-поміж інших письменників. Головний герой кохає спочатку матір, а потім, коли вона старіє, закохується в її дочку. Здавалося б, вчинок вартий осуду. Але на те він і Мопассан, щоб змусити нас зрозуміти всю глибину, красу і неоднозначність того суперечливого почуття, що має назву «кохання».