Всю розповідь мене не полишала думка, що бути таким наївним баранцем протизаконно. Інженер, добре освічений як на той час, дозволяв собою маніпулювати і вертіти як дурачком. Ні, я розумію, він мав мету - завдати шкоди Союзу, але ж варто мати голову на плечах і розуміти/відчувати, коли тобою користуються! США зручно було мати самовідданого шпигуна і не давати йому ніяких гарантій, навіть не платити більш реальну суму до його матеріалів. Я прекрасно розумію, що тут країна - діло десяте, на місці США могла бути будь-яка держава, головне це ставлення споживача! Мої очікування справдились - коли запахло смаженим, шпигун залишився сам на сам з катастрофою, а його "американські колеги" стояли в стороні. А після того, як їхнього цінного кадра стратили, що сталося? Про його родину забули і гроші, які вони мали на рахунку, стали їм не доступними. Що я почерпнула з книги? Всі мають мету, мета виправдовує засоби, і якщо вже ризикувати життям, то контроль повинен бути в руках того, хто ризикує. А не "дипломата" з посольства.

Це незвична історія, як одна людина підточувала могутність однієї з наддержав. Адольф Толкачов - зрадник Вітчизни чи національний герой? Пересічний інженер чи професійний шпигун? Подвійне життя звичайного громадянина СРСР розкривається перед нами на сторінках цієї книги. І не лише... Цікавий історичний нон-фікшн, який розкриває перед нами частинку таємничого світу американського шпіонажу. Епоха холодної війни, коли дві наддержави змагаються між собою в системі озброєння та наднових технологій. Час, коли шпигуни, вербувальники, перебіжчики могли бути серед знайомих. Коли поруч із звичайним життям було приховане, повне таємниць та постійної напруги. Адольф Толкачов - радянський інженер, працівник одного із напівсекретних заводів, людина, що мала доступ до креслень та розробок радянських військових літаків вирішує стати американським шпигуном. Для чого йому це потрібно і як завзято він цього добивався - читайте в книзі. Але завдяки йому США отримала інформацію про усю протиповітряну систему оборони Радянського Союзу і, відповідно, можливість домінувати в небі Європи. Надзвичайно цікава історія, написана в напівхудожньому стилі, легко читається, немов шпигунський роман. Та є суттєва відмінність - все це відбувалося насправді якихось 50 років тому.

Сюжет книги простий. Холодна війна між СРСР і США в самому розпалі. Для наддержав як ніколи важливо отримати інформацію, які дозволять взяти панування на землі, воді, або в повітрі. На зв'язок з московською агентурою ЦРУ виходить інженер НДІ Фазотрон, який займався розробками в області радіолокації і авіації, і пропонує свої послуги в якості шпигуна. ЦРУ спочатку були в шоці від такого. Хіба можна собі уявити, що простий інженер може самостійно звернутися з такою пропозицією до «ворога» ?! Навряд чи. Тому в резидентурі вирішують ігнорувати звернення, щоб не потрапити прямо в руки до КДБ. Згодом, завдяки наполегливості Толкачова, ЦРУ починає співпрацювати з ним. Тут почалося найцікавіше для мене - підготовка і проведення зустрічей агентів як то відхід від стеження, закладки в тайники, передача інформації. Тут і гра в переодягання, один з улюблених способів американських агентів «Джек з коробки». Дуже часто дружинам співробітників резидентури доводилося брати участь в операціях разом з чоловіками. Наприклад, в книзі описується історія, коли дружині одного з агентів під час однієї із зустрічей з Толкачовим довелося сидіти мовчки в чужій квартирі, якщо правильно пам'ятаю, близько 6 годин. Та й вдома вони не могли відчувати себе вільно, тому що в квартирі могли бути заховані камери стеження, прослуховуючі пристрої. Тобто це життя, коли ти сам собі не належиш. І тут ще питання - хто здійснює більший подвиг - безпосередньо агент, який виконує свою роботу і займається улюбленою справою, або його дружина, яка жертвує багато чим заради роботи свого чоловіка. Адольф Толкачов, громадянин СРСР, який з дитинства проживав в Москві. Докладних відомостей про його батьків в книзі немає, але я так здогадуюсь, це була середньостатистична радянська сім'я. А його дружина, Наталя, з родини репресованих (докладна історія описана в книзі). Саме страждання дружини, несправедливість, через яку сім'я була названа ворогами народу, і спонукали Толкачова передавати секретну інформацію в США. У всій цій історії я так і не зміг визначитися як до нього все-таки ставилися в ЦРУ. При всій турботі про нього, часом створювалося відчуття, що опікали його тільки лише як джерело цінної інформації, але забували про те, що він проста людина. Хоча хто взагалі може подбати про людину та її безпеки краще, ніж він сам ?!І життя зіграла з ним злий жарт. Намагаючись помститися за «ворогів народу» він сам став ворогом народу, і що найголовніше - ворогом самому собі і своїй родині. Ні за що постраждала його дружина, якій, до слова, коли була необхідна допомога, і вона звернулася за нею в посольство США, там відмовили. Про те, як склалася доля сина Толкачова практично немає інформації, одні здогадки, в книзі ж про це взагалі не сказано. Але я думаю, йому довелося не солодко. В деякі моменти книга здавалася мені нудною, але це через те що вона побудована на сухих фактах. До слова сказати, в ній дуже багато посилань на розсекречені документи. В цілому ж історія дуже цікава, хоч і сумна.