Остання книга з космоопери "Пісні Гіперіона" читалася у мене ледь чи не 3 місяці. З перервами, і великими, на інші книги, та проте. Історія ніби-то добігає кінця, ніби-то даються відповіді на всі (або майже всі) питання, які виникали ще з самого початку, а проте все це виявилося якось надто затягнуто і надто "притягнуто". З плюсів: - багато цікавих і хороших думок про екологію, збереження видів, розширення біологічної різноманітності і видове різноманіття; - припущення, що розумних рас значно більше, ніж ми можемо собі уявити; - теорія, що в Поєднувальній безодні є голоси і пам’ять про всіх, хто коли-небудь існував у всесвіті чи буде існувати. З мінусів: - затягнутість розповіді — дуже багато складних описів, які просто неможливо уявити. Ось ти читаєш, що корабель-дерево працює саме ось так, але вкласти це в своїй голові майже нереально, тому що це просто сказано, це неможливо зрозуміти і осягнути. - персонажі. Рол сам доволі часто про себе казав, що він є трошки тупеньким і простакуватим — так ось, це не скромність, це дійсно так є) А Енея мене взагалі доволі сильно дратувала усю останню книгу: вона така мучениця, несе тягар такого знання, але нікому нічого не скаже, навіть коли її запитують прямо. Бо не настав час. Але навіть коли час настає, її пояснення все ще залишаються надто туманними і абстрактними, щоб до кінця зрозуміти. А частина її дій взагалі складно пояснити — мені не віриться, що те, як усе закінчилося, було дійсно єдиним можливим варіантом розвитку подій. - релігійність. Як не крути, а події останньої книги — це один в один Друге Пришестя і взагалі розкладання по поличкам, що сталося під час Першого. Причастя, вознесіння на небо, воскресіння Христа і так далі пояснюються нанотехнологіями і особливим видом крові. І Енея робить усе в точності так само (навіть розп’яття є, щоб нічого не пропустити). Мені це здалося надто притягнутим за вуха і штучним, на жаль :/ - незавершеність. Навіть незважаючи на те, як все закінчилося, частина з останніх подій так і залишилася незрозумілою, а ще — натяки на те, що це лише початок великої і довгої війни з Кордом, яка невідомо чим закінчиться. І так, про те, що таке людський АбсІнт з майбутнього ви тут нічого не дізнаєтеся) Боюся, Сіммонс про нього просто забув. Як результат, цикл прочитаний... і цього достатньо) Можливо, його таки було б ліпше закінчити у другій книзі, або ті ж 4 скоротити десь так разів в 5. Це одна з наймонументальніших і найепічніших космоопер, тут є багато цікавого, нового і такого, що можна обговорювати, але добре, що вона нарешті закінчилася.

Финал истории Я долго ждала выхода перевода последней части тетралогии Дэна Симмонса "Песни Гипериона". Я в восторге от этой истории и очень хотела узнать, чем же закончилась эта великолепная космическая Одиссея. Книга меня не разочаровала. Я прочла ее очень быстро, несмотря на большой объём. Читается она легко, перевод лично мне понравился, я почти не спотыкалась на словах. Все части истории сводятся в книге воедино. Появляются персонажи из первых книг, их истории раскрываются. Разгадываются загадки предыдущих книг. Ощущается целостность и монументальность истории. Поневоле начинаешь верить в этот мир, созданный автором. Он создан так мастерски, что не останется никаких белых пятен и косяков. Мне очень хотелось бы верить, что такое развитие человечества, как было предложено Дэном Симмонсом, возможно и вероятно. Считаю, что поклонникам фантастики нельзя пройти мимо "Песен Гипериона". Это шедевр, который стоит того, чтобы его прочесть и прочесть не раз! Спасибо издательству "Богдан" за перевод и оформление тетралогии. Советую покупать книги именно из серии "Чумацький Шлях". Приятного чтения!