Тема дуже важлива, але мені не сподобалося що хлопчик у книзі виходить із вікна щоб сісти на спину уявному киту. Мені моторошно таке читати дитині. Ще момент хлопчик що хворіє віддає свої ліки уявному другу-киту не зрозуміло що в цей момент відбувається не у фантазії, можливо цей хлопчик викидає таблетки у вікно? Прочитавши цю книгу я ніби як стала свідком того що дорослі люди довірили прийом ліків маленькій дитині без контролю, дитина граючись викидала ці ліки. В мене залишилося неприємне враження щодо книги. Дитині читати це не стала.

“Мені здається, якщо хтось хоче, щоб йому було добре, і не знає як, - потрібно просто мати кота чи пса і любити їх”. Щороку в Україні виявляють більше 1000 нових випадків онкології у дітей. З року і рік кількість маленьких пацієнтів більшає і кожен з них веде свою відважну боротьбу з підступним монстром. Хлопчик з прізвиськом Шапочка - один з воїнів. Він не боїться, чемно себе поводить і дотримується всіх необхідних правил, адже вірить, що зможе одержати перемогу над злою хворобою. Люблячі і турботливі батьки й трохи буркотлива бабуся підтримують його...а ще Шапочка має загадкового друга Кита, який парить у безкрайньому небі, пірнає у хмари, відпочиває поверх дерев у парку і живе життям, зовсім не схожим на будні звичайного кита. І разом з Китом хлопчик може подорожувати цим дивним світом, тонка межа якого з реальністю ледве помітна. Ця книга несе в собі особливий настрій - щоденну віру і сподівання на добре майбутнє, де є все чого так не вистачає маленькому воїну Шапу: розваги, смаколики, активний відпочинок, прогулянки і омріяна собака. Історія, в якій хвороба - не вирок. В головній ролі тут життя, з усіма його барвами. Особливий дитячий погляд на навколишній світ, щире та кумедне сприйняття речей, з якими стикається герой книги не залишають байдужим. Я вважаю, що такі книги здатні дарувати силу, вони нагадують про цінність простих речей, розгортають перед читачем особливий світ, в якому є місце найнеймовірнішим речам - як то розмовляючий кит, що парує у небі, так і найбуденнішим обставинам з життя однієї з тисяч сімей, що стикнулися з викликом долі.

Вроде бы и детская книга, но в то же время и совсем не детская. Мальчик Шапочка описывает все происходящее с детской непосредственностью. Ему нельзя есть вкусняшки и гладить собак на улице, папа - все ещё его папа, но больше с ними не живёт, а ещё ежедневно он пьёт таблетки и вспоминает больницу. И когда он встречает за окном огромного голубого кита, с одной стороны это игра детского воображения, а с другой стороны - метафора его болезни.. И тогда все происходящее воспринимается абсолютно по другому. Мне кажется, это из тех книг, которые полюбишь в детстве, а потом уже во взрослом возрасте перечитаешь, и откроешь абсолютно новый смысл.. Прекрасная история, радостная и печальная (но для меня скорее печальная). Ну и отдельно - издание с иллюстрациями - на высоте!