Надзвичайно рідко пишу негативні відгуки, але це попередження для всіх, хто ризикне. Друга частина Шантараму легко кажучи мене розчарувала. Те, що книга була написана десь під кондиціонером, в затишку квартири і з десятком мільйонів доларів на банківських картках відчутно зразу. А перша писалася в камері, відразу після описаних в ній подій. Від духу пригод першої частини нічого не залишилося. А головна героїня двох книг - Карла так набридла, і скидається таким чудовиськом, що найтемніші негативні персонажі за всю історію писемності видаються у порівнняні з нею дітлахами. Без кінця і краю та Карла всюди, п'яти речень немає щоб її згадано не було. Вона мерехтить всю книгу як новорічна ялинка перед Різдвом. І що сталося з Ліном, де його запал, гоноровість і ініціативність? В першій частині, яку я дійсно вважаю класним здобутком автора, він був геть іншим, і стиль написання геть інший, перша частина просякнута пригодами, а друга лише шмарклями. Як на мене Ґреґорі Девід Робертс написав другу частину лише для того, щоб підзаробити грошей, розігріти запал читачів знову, нагадавши про свою геніальну першу книгу і розігріти замерший інтерес до давно забутої екранізації, яка вже майже п'ятнадцять років стоїть на місці. Читати чи не читати - діло Ваше. Мені перша частина сподобалася, тому вирішив і другу почати читати, повірши хайпу, що вона хоч і слабша першої, але всеодно класна. Можливо книга і варта уваги, як продовження культової першої частини, але не все те золото, що блистить. Два бали, навіть до трьох не дотягує ця жахлива писанина, колись геніального любителя.

Очень отличается от первой части, но тоже неплохо. Тот факт, что первая часть была написана в тюрьме, а вторая на свободе, очень бросается в глаза. Текст довольно легкий и читается на одном дыхании Стоит помнить, что книга основана на реальных событиях и по сути является автобиографией реального беглого заключенного, а это добавляет красок. Я перечитывал книгу несколько раз, что первую, что вторую, и считаю, что все персонажи, хоть и имеют реальные аналоги, являются отчасти утрированными отражениями мыслей автора. Именно поэтому все тезисы в книге, как гениальные, так и банальности, излагаются гангстерами и наркоманами. С другой же стороны книга описывает мир глазами преступников, проживающих в Азии, среди нищеты и беззакония. Их мир кардинально отличается от нашего. У них совсем иные ценности, способ существования и отношение к жизни. Если об этом помнить, в принципе, многое становится понятно. Кстати сама книга довольно таки хорошо оформлена, но при ее размере почти в 900 страниц, в метро не почитаешь.