Надзвичайно чарівна книжка про казковий світ мишенят. Ця книжка нагадує фотоальбом з великими фотографіями, на яких безліч деталей, які хочеться роздивлятися. Справжнім дивом є те, що на них реалістично зображено будиночок мишенят, який авторка створила власноруч. Дітей це дуже захоплює та спонукає до власної творчості. Сюжетна лінія крутиться навколо театру: хлопчик Сем готується до виступу на сцені, бореться із хвилюванням, отримує підтримку друзів. Окрім цього у книзі багато інших історій замальовок, які віддалено пов'язані із основною темою, але прекрасно доповнюють та створюють об'ємну картину дитячого світу. Автору вдалося за допомогою ілюстрацій та коротких текстів доторкнутися до таких важливих тем як різномантність світу (повні/неповні родини, різні віросповідання та сімейні традиції, різні професії), перший досвід зустрічі зі смертю близьких, висловлення співчуття, проживання суму, допомога та підтримка друзів, віра в дива та щасливі талісмани. А також театр, лікарня, підготовка до святкування дня народження, перші зароблені гроші, навіть про сортування сміття. Єдиний момент на який хочу звернути увагу батьків: тема про смерть розміщена під назвою Дідусь і з ілюстрації не відразу зрозуміло про що піде мова, а потім іде розгорт про виготовлення труни та прикрашання її, тому треба дивитися по дитині, чи готова вона зараз до цієї теми, чи можливо трохи пізніше. Книжку однозначно рекомендую.

Это вторая книжка о двух милых мышатах-друзьях - Сэме и Джулии. Книга большая, страницы не тонкие. Основная привлекательность книги - это фотоиллюстрации: автор смогла создать реальный огромный кукольный домик (из фанеры, бумаги), где "поселила" мышат (мягкие игрушки), а потом выставляла интерьер согласно сюжету историй и фотографировала мышек и интерьер кукольного домика. Такой домик и кропотливая работа автора реально восхищают. Во второй книге есть истории не только о театра, подготовке мышек к выступлению, но и другие истории об играх, праздниках, дружбе мышек и их повседневных занятиях (каждая история - несколько страниц и фотографий). Интерьер каждой комнаты кукольного домика удивляет огромным количеством разнообразных деталей и великолепным качеством их выполнения (все выглядит настоящим, хотя понимаешь, что это мелкие игрушки). Сами главные герои тоже замечательно, очень аккуратно выполнены. Единственное замечание - ребенок после книги просит себе такой же домик, а повторить автора кажется невероятным, хотя автор и объясняет, как готовилась книга.

,,Сем і Джулія в театрі" -- несподіване, але дуже бажане продовження пригод іграшкових мишенят Каріни Схапман. Саме з цієї книжки можна довідатися ще більше про історію створення Мишачого дому: виявляється, у дитинстві голландка мала лише... одну (!) книжечку -- ,,Мишачий дім" Клінхе Дооренбоса. Вже будучи дорослою, їй спало на думку написати книгу для дітей -- так-так, про мишей). Каріна вирішила збудувати мишачий дім -- із коробок, пап'є-маше, автентичних тканин 50-70-х років та різного дріб'язку. Майструючи і прикрашаючи різні кімнати, жінка замислювалася над історіями, які б вона хотіла розповісти. Кожна квартирка, згідно її задуму, мусила розповідати власну історію. Цікаво, що в створеному Мишачому домі закладено чимало автобіографічних елементів з життя авторки та її чоловіка. На даний час Мишачий дім виставлено у Відкритій бібліотеці Амстердама. Також кожен може спробувати збудувати свій мишачий дім, переглянувши фільм-інструкцію на вебсайті. Як говорить назва книжки, у ній йтиметься про театральні пригоди друзів-нерозлийвода -- Сема і Джулію. Отож, граючи у скляні кульки, мишенята знаходять блискучий камінець, вирішують, що він приносить удачу і ховають до своєї скриньки зі ,,скарбами" у таємному сховку. Власне, везіння вкрай необхідне Сему: він готується до виступу в театрі, однак страшенно хвилюється, чи добре заграє на трубі... Підбадьорений Джулією, Сем бере з собою талісман, та камінчик якраз перед початком концерту губиться(. Чи впорається він? І чи дійсно успіх його виступу залежить лише від камінчика? ,,Сем і Джулія в театрі" -- розкішне видання: надатмосферні форзаци та щедро ілюстровані сторінки зі світлинами Мишачого дому та його героями можна розглядати годинами, днями і навіть тижнями). Всього декілька коротких оповідок, написаних нескладними реченнями, проте деякі піднімають важливі питання: смерть дідуся, релігійну і культурну толерантність.