Я ніколи не вважала себе фанатом коміксів, хоча останнім часом зовсім інакше на них поглянула. Уже давно я розшукувала по барахолкам, олх та іншим книжковим сайтам книгу "Сховище. Щоденник у листах", але всі мої пошуки так і закінчувалися поразкою. І от я натрапила на графічну адаптацію "Щоденник Анни Франк". Як це, комікс про Голокост? Цікаво... Я трошки упереджено поставилася до цієї книги, але почавши читати, зрозуміла, що це досить серйозна робота. Насправді треба мати неабиякий талант, щоб передати у малюнках емоції, почуття, переживання головних героїв. Те, що словами описано на 5-10-20 сторінках, змальовано в одному малюнку. Тепер я розумію, чому в українській мові поруч зі словом "комікс" з'явилося нове - "мальопис". Книга розповідає про 8 євреїв, які переховувалися під час другої світової війни у сховищі в Голландії. Ми останнім часом тільки й скаржимося, як набрид карантин і самоізоляція, а уявіть, що відчували люди, дві різні родини, які прожили бік о бік в одному сховищі майже 2,5 роки. Про їхнє життя, умови, харчування, гігієну, конфлікти, читач дізнається зі щоденника, який вела наймолодша із пожильців - Анна Франк. Вона писала його до вигаданої подруги, тому деякі описи досить відверті, ніби дівчина виливає душу, ділиться сокровенним і наболілим. Не зважаючи на критичність ситуації, обмеження і незручності, сама книга досить обнадійлива, тепла, і місцями навіть затишна. Вона не про горе, втрати і смерть, вона про життя і надію.

Я узагалі не люблю щоденників. Книжку «Щоденник Анни Франк» мені подарували, тож я навіть не здогадувалася, про що вона. З перших сторінок зрозуміла, що це щоденник єврейської дівчинки, сім’я якої переховувалася у Нідерландах під час Другої Світової війни. Лише наприкінці дізналася від автора книжки, що, виявляється, Анна Франк – реальна особа, яка справді вела щоденник, і він мінімізував ці записи, щоб укласти книжку. Що це реальний щоденник, мені теж спадало на думку під час прочитання, оскільки у творі було описано значні деталі, на які б ми у теперішньому часі просто не звернули б увагу. Це й опис харчування, яке часто вказує на те, що персонажі голодують, бо прохарчуватися описаним просто не можливо, і подробиці щодо купання, хто коли і де саме цим займається, і те, як Анна описує, що вона любить батька, однак не відчуває любові до матері й сестри. Ці описи, до прикладу, здаються не зрозумілими, однак ближче до кінця книжки Анна сама пояснює, чому мати не заслужила від неї таких почуттів. Також привернуло увагу, що Анна Франк неабияк обізнана не лише у справі євреїв, але й загалом, як просуваються справи у війні. Загалом це зрозуміло, справ при переховуванні було не багато, і слухати радіо було чи не єдиною розрадою, адже була надія почути якісь втішні новини. Проте як для дівчинки вона неабияк розумно викладає думки. І взагалі помітно, як вона за три роки змужніла й усвідомила багато речей, що відбувалися навколо. Що сподобалося, у графічній адаптації немає місця для саможалю. Анна Франк час від часу описує тяжку долю євреїв, описує, що її не розуміють мешканці їхнього сховку, що вона інша, але їй доводиться вдавати з себе веселу безтурботну дівчину, оскільки, якби вона поводилася так, як почувається, родина б вважала, що вона занедужала. Однак у книзі помітно, що вона щиро писала щоденник для себе, без урахування можливості, що його зможуть прочитати. Тому ні разу не жаліла себе. Як на свій вік, вона дуже розумно описує події – і світові, і ті, які відбувалися у їхньому помешканні. Оскільки ця книжка – графічна адаптація, то її легко подужають підлітки, і вона детально розповість історичні моменти, сконцентровані на одній родині і їхньому оточенні. Книжка варта прочитання.

Цю книгу має прочитати кожна людина. Вона написана у формі щоденника єврейської дівчинки. У ній вона ділиться своїми дитячими враженнями. Період, який охоплюється щоденником, починається ще до війни, коли вона могла жити повноцінним життям, яким живуть мільйони дітей у всьому світі. Вона ходила до школи, заводила нових друзів. Однак більшу частину її щоденника займають воєнні роки, коли її сім’я вимушена була переховуватися від нацистів. Вони ховалися в зовсім невеликому приміщенні, разом з ними так була ще одна родина, тому умови проживання там були не найкращі. Дівчинка змальовує їхнє буденне життя. Звісно ж очима дитини світ був не таким жахливим як для дорослих. Навіть у схованці вони намагалися жити повноцінним життям, влаштовували ігри. Анна навіть закохалася в сусідського хлопчика. Але на сторінках книги також присутній відчай дівчинки, її нерозуміння чому одні люди можуть бути такими жорстокими, щоб свідомо нищити інших. Звісно ж багато хто ставив під сумнів, що саме Анна написала цей щоденник. Багато хто стверджував що його написав її батько, який єдиний з родини зміг пережити війну. Однак цінність щоденника в тому, що він дає змогу подивитися на ті події очима людей, яким довелося на протязі багатьох років переховуватися, щоб мати змогу жити.