Самотність простих чисел
Бумажная книга | Код товара 628840
Yakaboo 3.9/5
Автор
Паоло Джордано
Издательство
Видавництво Старого Лева
Серия книг
Перекладна проза
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
2008
Переводчик
Андрей Маслюх
Количество страниц
320

Все о книге Самотність простих чисел

Ця книжка - про любов і про самотність. Про батьків і дітей. Про відгомін давніх трагедій. Про спроможність - і неспроможність - жити і виживати. Про прірви у житті і про мости через ті прірви. Про страхи - глибинні й поверхові. Про втечу від примар минулого та про саму можливість - і неможливість - від них утекти. Про толерантність до іншого і «не такого». Зрештою, про пару простих чисел-«близнюків».

Характеристики
Автор
Паоло Джордано
Издательство
Видавництво Старого Лева
Серия книг
Перекладна проза
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
2008
Переводчик
Андрей Маслюх
Количество страниц
320
Рецензии
  • ,,Самотність простих чисел" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    ,,Самотність простих чисел" - дебютний роман-бестселер Паоло Джордано, завдяки якому у двадцятишестирічному віці письменник здобув найпрестижнішу літературну нагороду в рідній Італії, а твір розійшовся світом, перекладеним більш, ніж на тридцять мов! Така популярність засвідчує неабияку затребуваність чтива, головною темою якого, звісно, є самотність. Здавалося б, у двадцять першому столітті їй місця взагалі не мало би бути, зважаючи на всеохопну соціалізацію людини, включно із соціальними мережами та інтерактивними додатками та іграми на комп'ютерах та телефонах. Однак, парадокс: людина почуває себе чи не найсамотніше за всю історію людства саме тепер! І як тут не згадати Сартра, за яким ми всі народжуємося, живемо та помираємо самотніми.

    А ще велика увага приділяється дитячим травмам, які можуть залишити незгладний слід у душі та бути незагоєними ранами впродовж усього дорослого життя.

    Головні герої - Аліче та Матіа, яких автор зображує у часовому інтервалі підлітковий вік-дорослість. Дівчина, яка ненавидить лижі, але вперто тренується, щоб догодити батьку-лижному фанатику. Хлопець-вундеркінд, який лускає математику як соняшникове насіння. У кожного свої таємниці. Зокрема, Матіа мав сестру-близнючку Мікелу: вона була неповносправною, він її страшно соромився і якось залишив одну на березі озера. Дівчинка зникла, коли він повернувся по неї. Природньо, за цей вчинок він картатиме себе до останнього подиху.

    Випадковість, а може й закономірність, зводить ці самотні душі разом. Здавалося, їм буде добре, житимуть довго і щасливо в парі. Однак, тут і стає зрозумілою назва роману. Прості числа діляться лише на одиницю і на самих себе. По суті, вони приречені на самотність...

    Роман читається легко і швидко, а от розуміється та сприймається досить важко. Переклад - відмінний, одруківок не зауважила.
  • Оригінальна "сірість" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга має чудовий дизайн. Саме його загадковість "вимагає" взяти до рук цю книгу, а вже зміст поглинає повністю читача, який "тоне" в сірості і несправедливості світу головних героїв, намагаючись швидше дістатись епілогу, щоб витягти звідти за собою Аліче та Матіо. Однак, вони самі... Їх досвід керує вчинками, і, мабуть, по-іншому не могло скластись. Я не згодна з думкою, що кінцівки немає. Вона є, і цілком прозора. Спочатку дивує детальність натуралістичних зображень, а потім "затягує". Бо починаєш світ сприймати крізь призму двох підлітків: однієї "анурексички" та повністю зацикленого на математиці "вундеркінда". І як радіється, коли їм добре вдвох.
    Однак, щоб розуміти твори та проблеми, які зображено в них, варто знати ще дещо про письменника. Мені пощастило, і на "Форумі видавців" у Львові мала зустріч з цим автором. Молодий, привабливий італієць довго пояснював, чому почав писати, чому покинув викладання фізики і став письменником, який щоб написати роман днями сидить в закритій кімнаті. І вразила його думка на запитання, чому ж зображує ТАКИХ героїв: - "Книги читають нещасливі люди. Бо саме тоді, коли турбує щось, коли шукаємо відповіді на запитання - ми відкриваємо книжку. Щасливі люди не мають час на читання. Вони зайняті собою"...
    Отже, перша книга Паоло Джордано приносить йому величезну славу вдома і за кордоном, тож варта того, щоб про неї знати і нам.
Купить - Самотність простих чисел
Самотність простих чисел

Обычная цена: 100 грн

Особое предложение: 80 грн

Есть в наличии
 

Рецензии Самотність простих чисел

3.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  • ,,Самотність простих чисел" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    ,,Самотність простих чисел" - дебютний роман-бестселер Паоло Джордано, завдяки якому у двадцятишестирічному віці письменник здобув найпрестижнішу літературну нагороду в рідній Італії, а твір розійшовся світом, перекладеним більш, ніж на тридцять мов! Така популярність засвідчує неабияку затребуваність чтива, головною темою якого, звісно, є самотність. Здавалося б, у двадцять першому столітті їй місця взагалі не мало би бути, зважаючи на всеохопну соціалізацію людини, включно із соціальними мережами та інтерактивними додатками та іграми на комп'ютерах та телефонах. Однак, парадокс: людина почуває себе чи не найсамотніше за всю історію людства саме тепер! І як тут не згадати Сартра, за яким ми всі народжуємося, живемо та помираємо самотніми.

    А ще велика увага приділяється дитячим травмам, які можуть залишити незгладний слід у душі та бути незагоєними ранами впродовж усього дорослого життя.

    Головні герої - Аліче та Матіа, яких автор зображує у часовому інтервалі підлітковий вік-дорослість. Дівчина, яка ненавидить лижі, але вперто тренується, щоб догодити батьку-лижному фанатику. Хлопець-вундеркінд, який лускає математику як соняшникове насіння. У кожного свої таємниці. Зокрема, Матіа мав сестру-близнючку Мікелу: вона була неповносправною, він її страшно соромився і якось залишив одну на березі озера. Дівчинка зникла, коли він повернувся по неї. Природньо, за цей вчинок він картатиме себе до останнього подиху.

    Випадковість, а може й закономірність, зводить ці самотні душі разом. Здавалося, їм буде добре, житимуть довго і щасливо в парі. Однак, тут і стає зрозумілою назва роману. Прості числа діляться лише на одиницю і на самих себе. По суті, вони приречені на самотність...

    Роман читається легко і швидко, а от розуміється та сприймається досить важко. Переклад - відмінний, одруківок не зауважила.
  • Оригінальна "сірість" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга має чудовий дизайн. Саме його загадковість "вимагає" взяти до рук цю книгу, а вже зміст поглинає повністю читача, який "тоне" в сірості і несправедливості світу головних героїв, намагаючись швидше дістатись епілогу, щоб витягти звідти за собою Аліче та Матіо. Однак, вони самі... Їх досвід керує вчинками, і, мабуть, по-іншому не могло скластись. Я не згодна з думкою, що кінцівки немає. Вона є, і цілком прозора. Спочатку дивує детальність натуралістичних зображень, а потім "затягує". Бо починаєш світ сприймати крізь призму двох підлітків: однієї "анурексички" та повністю зацикленого на математиці "вундеркінда". І як радіється, коли їм добре вдвох.
    Однак, щоб розуміти твори та проблеми, які зображено в них, варто знати ще дещо про письменника. Мені пощастило, і на "Форумі видавців" у Львові мала зустріч з цим автором. Молодий, привабливий італієць довго пояснював, чому почав писати, чому покинув викладання фізики і став письменником, який щоб написати роман днями сидить в закритій кімнаті. І вразила його думка на запитання, чому ж зображує ТАКИХ героїв: - "Книги читають нещасливі люди. Бо саме тоді, коли турбує щось, коли шукаємо відповіді на запитання - ми відкриваємо книжку. Щасливі люди не мають час на читання. Вони зайняті собою"...
    Отже, перша книга Паоло Джордано приносить йому величезну славу вдома і за кордоном, тож варта того, щоб про неї знати і нам.
  • Коли до губ твоїх лишається півподиху, Коли до губ твоїх лишається півкроку 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Самотність простих чисел" - історія про кохання, якому не вистачило зовсім трошки, щоб здійснитися. Це - історія про те, як дорослі люди намагаються жити із власними дитячими травмами, які не дають їм рухатися далі.
    Дивно, як один випадковий вчинок може докорінно змінити майбутнє. В дитинстві Матія мав розумово відсталу сестру Мікелу. Хлопчик дуже її соромився, тому залишив її в парку перед тим, як йти на день народження до однокласника. Коли ж він повернувся, дівчинка безслідно зникла. Аліче росла звичайною дитиною, яка любила тата, але ненавиділа лижі. Біда в тому, що тато ті кляті лижі любив і постійно змушував дівчинку тренуватися. Одного дня вона отримала травму, яка розділила її життя на до та після...
    Знайомство Аліче й Матії нагадувало банальне "и встретились два одиночества". Їхні стосунки мали всі шанси стати історією кохання, але ж прості числа діляться лише на одиницю та на себе. Вони ніколи не бувають поруч, між ними зажди хтось є. А, з іншого боку, чи потрібно було їм те кохання?!
  • Книжка про життя 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Купила "Самотність простих чисел" аби не нудьгувати в дорозі. Маю визнати, що зі своїм завданням книжка впоралась. Читається дуже легко і швидко. Проте загальне враження про книгу не дуже високе. Мені не вистачило "закінчення"...

    Історії Аліче і Матії здаються такими реальними. Враження ніби це твої знайомі живуть своє життя, а ти, за дивним збігом обставин, просто опиняєшся поряд, коли у ньому відбуваються ключові події. Книга розповідає про половину життя героїв - від часу, коли вони були підлітками до зрілого дорослого життя. Всю книгу їм співпереживаєш і щиро вболіваєш за те, аби ці самотні душі нарешті знайшли одне одного, а разом з ним спокій і щастя, або ж просто знайшли свої спокій і щастя, проте.... Проте ми не знаємо чим закінчуються їхні пошуки і чи закінчуються взагалі.

    Саме тому -1 бал за те, що книга не шедевр, і та ще -1 бал за те, що книга трошки розчарувала та не виправдала моїх очікувань.
  • Сильно
    Роман «Самотність простих чисел» італійського прозаїка Паоло Джордано особисто для мене став тією книгою, яку було цікаво читати, але під час читання особливого захоплення текстом не виникало – черговий непоганий роман, і на тому все. Проте його кінцівка і після смак, який залишається після прочитання, змусив мене надовго запам’ятати цю книгу. Якщо подумати, то закінчення усе настільки логічне, що іншого – кращого – і уявити собі годі.

    Це книга про прості числа, які ніколи не бувають у парі. Так, вони оточені іншими числами, проте залишаються все такими ж самотніми. Головні герої книги – Адічі та Маттія. Вони дружать з підліткового віку, проте після закінчення інституту життя розводить їх по різних країнах. Адічі виходить заміж і залишається в Італії, а Маттія їде до Скандинавії, де буде викладати в університеті. Проте їх незмінно тягнутиме одне до одного, але чи може бодай щось з цього вийти, якщо вони – прості числа? Чи рекомендую я цю книгу? Однозначно, але будьте готові до того, що вона може розбити вам серце.
  • Не просто книга
    Маттія і Адіче – прості числа, які залишаються самотніми, хоча й знаходяться поміж інших чисел. Вони познайомились в підлітковому віці у школі, коли за плечима і однієї, і іншого вже була своя трагедія. Кожне з них стане для іншого єдиним другом, але відкритись повністю вони не можуть навіть одне перед одним. Роман італійського автора Паоло Джордано «Самотність простих чисел» - це книга, яка може ранити читача глибоко в серце. Це історія двох людей, які ніколи не були і хтозна, чи коли-небудь стануть щасливими. Пізніше Адіче виходить заміж, а Маттія їде до Скандинавії, щоб викладати в університеті, але несказані слова і незалагоджена справа все одно тягнуть їх одне до одного. Протягом майже своєї книги Джордано наче підводить читача до логічного закінчення, але не поспішайте радіти, що вже передбачили фінал, бо в цій історії простих рішень не буде. Рекомендуватиму роман «Самотність простих чисел» дуже обережно, адже книга повна тригерів. Але особисто мені вона сподобалась. Колись неодмінно прочитаю її ще раз.
  • Книга, яких мало
    Давно хотіла познайомитись з творчістю молодого італійського письменника Паоло Джордано, але не думала, що його книга «Самотність простих чисел» настільки зрезонує з моїм внутрішнім світом. Отже, головними героями роману є Адіче та Маттія, з якими читач знайомиться в їхньому дитячому віці, а саме у драматичні моменти, які вплинули на все подальше життя цих людей. Вони стають друзями у підлітковому віці, і, якщо розібратись, у цьому світі вони мають лише одне одного. Адже вони прості числа – числа, які ділять лише самі на себе і на одиницю. Досі не знаю чому, але ця книга вийняла з мене всю душу своїм фіналом. Це не та історія, в якій очікуєш хеппі-енду, та все одно під час читання чомусь думаєш, що все закінчиться, як у більшості мелодрам. Але Паоло Джордано вирішує не щадити свого читача, і особисто я йому за це вдячна. Адже саме завдяки фіналу ця книга надовго залишиться в моєму серці, а не поповнить список тих, які прочитала й забула. Дуже рекомендую цей твір усім, він не схожий на жоден інший.
  • Навіщо взагалі було писати таке?
    Вибачте мене шанувальники Паоло Джордано і всі, кому сподобався цей роман, але це несусвітня фігня!
    Навіщо взагалі було писати таке? Щоб показати яке у нас хрінове, самотнє життя? Так ми і без книг це знаємо.
    - Спочатку ми знайомимось з головною героїнею роману, такою собі лижницею-невдахою. Підіймаючись на гору для спуску вона напудила собі в штани, піднявшись на гору - вона наклала собі в штани (я не жартую! автор так реалістично це описав, що хотілось відкласти книгу і більше ніколи її не брати до рук), а спускаючись з гори вона так активно думала про те, що у неї там в штанах робиться, що звернула не туди і отримала каліцтво на все життя.
    - Потім ми знайомимось з головним героєм роману. Через недбальство та безвідповідальність недолугих батьків, з вини головного героя у сім'ї відбувається трагедія. Головний герой не може пробачити собі цього і починає себе різати. Може так співпало, але це вже третя книга, за останні 4 місяці, де головний герой роману себе ріже та/або нівечить своє тіло іншим способом. У авторів фантазії більше немає? Чи це тренд такий? Задовбало, чесно.
    - Далі ми знайомимось з такою собі шкільною шльондрою та зграйкою її "подруг-сучок", які не дають спокійно жити нашій головній героїні (складається враження, що такі персонажі є обов'язковим атрибутом всіх іноземних шкіл).
    - Далі нас знайомлять з "другом" головного героя, який є таємним геєм (куди ж без цього в сучасній літературі) і який нестямно закоханий у головного героя. Навіщо цей персонаж був введений у книгу незрозуміло. Мабуть лише для того щоб заповнити обов'язкову квоту для персонажа з гомосексуальною орієнтацією. Буквально через пару сторінок ми вже дізнаємось, що любов пройшла та "зав'яли помідори" і цей персонаж безслідно зникає з книги та з життя головного героя (чому він не дуже і засмутився).
    - Потім йде розділ присвячений незрозумілим дружнім відносинам головної героїні, яка бігає у маминій весільній сукні по хаті, та головного героя, який тільки і думає про те, щоб собі ще порізати і як зробити боляче (малолітній м'ясник якийсь росте).
    - А далі у нас йде вінегретний калейдоскоп життєвих подій головних героїв. Він такий класний! / А вона така особлива! / Він єдиний мене розуміє! / А їхати мені на роботу в іншу країну? Ми ж вчора вперше поцілувалися і здається у нас все серйозно (це через хрін знає скільки років знайомства) / Їдь на свою роботу! Ти мені не потрібен. У мене є інший! / Працює на роботі від якої не отримує задоволення. / Вона змогла помститися шкільній шльондрі (див. вище) за шкільні образи. / У нього нічого і ні з ким не клеїться. / Вона встигла вискочити заміж і потім же порвати ці відносини. / Приїжджай до мене. Це дуже важливо!!!
    - І нарешті фінал. А в фіналі - Н І Х Р І Н А!!! Як приїхав так і поїхав.
    - Кінець.
    Браво! І це книга-лауреат найпрестижнішої італійської літературної премії (так написано на обкладинці). Побільше таких книг і в нас перестануть читати навіть той невеликий відсоток людей, які ще читають.
    P.S. Вибачте але реально бомбануло від цієї книги.
    P.P.S. Забув написати, що наша лижниця-серуха ще й анорексією страждала (це так, для повного ефекту)
  • Психологічно важка книга
    В своїй книзі "Самотність простих чисел" Паоло Джордано майстерно показує самотність і неспроможність "особливих" людей вписатися в соціум. Чи то геніальність, чи просто особливості розвитку, чи травми дитинства - щось формує бар'єр між цими людьми і соціумом.

    Історії головних героїв книги - Аліче та Матіа - розвиваються паралельно. Здавалося б вони як ніхто розуміють один одного. І десь в глибині душі надієшся, читаючи книгу, що вони таки будуть разом і заповнять цю пустку всередні душі кожного. Але паралельні лінії не перетинаються.

    Ця книга не могла б бути інакшою. З нею читач поринає в світ зовсім іншого сприйняття. Переживає сором, біль, почуття провини, які так мучать головних персонажів.

    Книга читається важко. Лишає по собі важкий післясмак. Але це є потрібна книга. Щоб ми знали, про існування альтернативних точок зору, про інший досвід, про інакшість.

    І в якийсь момент кожен читач певно може ототожнити себе з кимось із цих персонажів, якщо і не повністю? то частково. І розвивати в собі співчуття.
  • ... та їх самодостатність
    Не можу сказати, що роман мене вразив чи змусив задуматися над сенсом життя. Як і всі романи сучасних італійських письменників це сповнена важких психологічних емоцій історія про двох людей з тяжким дитинством, минулим, що вплинуло на їх особистості. Вони звикли жити самі з собою і зі своїми "тараканами в голові". Однак вони не можуть впустити в своє життя когось іншого, навіть такого схожого на себе. Ну то й що. Чи мало сьогодні таких історій, в чому унікальність цього твору і чому він став бестселером? Це питання не полишало мене на протязі всього прочитання роману. Від чудового оформлення книги та її прекрасної якості зовні отримуєш набагато більше задоволення, ніж від суті. Весь час очікуєш будь-якої динаміки, має щось статися і цей вузол розв'яжеться. Або банальний хеппі-енд, або вже (навіть краще) якась трагедія з самогубством бо не можна ж так жити. Але ні... В кінці читач залишається з тим, з чого він почав - пригніченою депресивною самодостатністю головних героїв та їх безкольоровим життям.
 

Характеристики Самотність простих чисел

Автор
Паоло Джордано
Издательство
Видавництво Старого Лева
Серия книг
Перекладна проза
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
2008
Переводчик
Андрей Маслюх
Количество страниц
320
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (~135x205 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Шрифт
Permian Serif
Тираж
4000
ISBN
978-617-679-228-4, 978-8-80457-702-7
Вес
350 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература Италии
Литература по периодам
Современная литература