Книга, про яку розумієш, що вона дуже сильна і «епохальна», але яка тобі особисто «не зайшла». Книга про талановиту дівчинку, яка дитиною загинула в Холокост, але фактично книга про певну епоху і місце. Події 30х років минулого століття у місті Загреб, єврейська сім’я з донькою Рутою, у якої виявляється унікальний акторський талант і яка в 9 років стає примою національного театру. Але і про цю сім’ю, і про доньку в книзі процентів 10-15, все інше – про оточення, друзів, роботу, політичні події, про епоху взагалі. Якби скласти всю розповідь про Руту, то вона займе від сили сторінок 40-50. Єргович пише у звичній для себе манері – якщо йде оповідь про когось, то тільки цим «кимось» не обмежується - в оповідь про цю персону нанизуються долі всіх, з ким вона пересікається. Наприклад, театральний режисер, який роздивився в Руті феноменальний акторський талант – Єргович не обмежується просто описом прослуховування. Описується доля режисера, його друзі, якісь події, що вплинули на нього. І так практично за кожну персону, про яку згадується в книзі. Інколи я ловила себе на думці, що втратила нитку оповіді, бо той зустрів того, а в отого така доля, а він колись зустрів того і в того був брат, а в нього теж отаке в житті , - і от ти вже ловиш себе на думці, що не можеш зрозуміти, про кого зараз читаєш і яке це має відношення до головної оповіді. Такими емоційними візерунками Єргович створює цілісну картину місця, і часу. Тут головний герой не є головним героєм, ним є місце і час, а головний герой зі своєю долею – це як підсилювач враження про це місце і час. В книзі немає жодного позитивного і жодного негативного героя. Все, як у житті. Всі вчиняють в певний час добре, справедливо і по-людськи, і всі в певний час вчиняють погано, ницо чи підло. Навіть Рута. Я так і не зрозуміла, що примусило її так повестися з її компаньйонкою Кларою Діаманштайн, яка приводила її після театральних спектаклів додому, яка відносилася до неї чудово, а Рута любила її принижувати, обзивати і свідомо підставила. Але, незважаючи на стиль написання, який мені дещо не до душі, все ж не можу не зазначити, що цілком усвідомлюю ту міць і емоційний накал опису. Саме це нав’язування одна на одну доль, подій, причинно-наслідкових зв’язків і дає ту випуклу і яскраву картину змін у свідомості людей в провінційному містечку зокрема і в країні загалом буквально за 10 років.

"Рута Танненбаум" - роман хорватського письменника Міленка Єрговича, яким я розпочала своє знайомство із творчістю автора. Єргович став справжнім відкриттям для мене цьогоріч, мене просто підкорила його манера письма, а також людяність, з якою він підходить до оповідання історій своїх персонажів. У цій книзі мова йде про життя талановитої дівчинки Рути Танненбаум, яка підкорила сцену Загребського театру. Вона проживала кожну свою роль, грала ролі своїми бездонними очима, на сцені була ще більш справжньою, ніж у житті - принаймні так здавалося багатьом, хто її знав. В основу цієї книги лягла дуже схожа історія реальної дівчинки на ім'я Лея Дойч, яку ані талант, ані обожнювання публіки не врятували від загибелі під час Голокосту. Дівчинка не доїхала до Аушвіцу, - загинула в дорозі від інфекційної хвороби. Рута Танненбаум - не Лея Дойч. Міленко Єргович, ретельно дослідивши біографію Леї, відмовився від ідеї перетворити її на художній твір, таким чином, виявивши повагу до усієї родини. Натомість він написав історію про дівчинку, яка дуже б нагадувала Лею, просто щоб про неї пам'ятали. В книзі йтиметься, однак, не лише про Руту, а й про її родину, про дідуся, про деяких сусідів, та й загалом про гоніння, яких зазнавали євреї Хорватії під час Голокосту.

Це моє перше знайомство з творчістю Міленко Єрговича, одного з найвідоміших письменників Хорватії і сучасності загалом. Завдяки серії "Карта світу" від видавництва "Фоліо" тепер і український читач має змогу познайомитися з його творчістю і непростою, трагічною долею хорватського народу періоду між двома великими війнами. Читаючи роман, видно, що автор проробив велику роботу, дослідивши долю хорватського народу крізь призму долі єврейської родини Танненбаумів - діда Авраама Зінгера, його доньки Івки та його онуки Рути, якій судилося засяяти зіркою на театральній сцені і так швидко згаснути у вирі Війни та Голокосту. До речі, образ Рути є символічним, адже її прототипом є реальна історична особа - 16-річна дівчинка Лея Дойч, яка була закатована гітлерівцями під час окупації Хорватії німецькими військами. Роман вийшов цікавим, інформативним, навіть філософським, адже він про відповідальність батьків перед дітьми, про відстоювання власної етнічної ідентичності, про непохитність власної системи цінностей перед страшним і звірячим обличчям Війни... Автору подяка за хороший, якісний роман, а видавництву - за видання романів такого ґатунку українською. Особисто я і надалі буду продовжувати знайомитися з творчістю пана Єрговича.