Не дуже люблю літературу цього жанру, бо зазвичай все зводиться до пісних роздумувань про себе коханого і місце в жорстокому світі. Ця книга виявилась зовсім іншою. Авторка розповідаючи трагічну історію своєї родини, аналізує проблеми не одного покоління українців. Дуже щира і зворушлива книжка про драму ХХ ст. для українців. Хто хоч трішки був уважним на уроках історії чи української літературі зустрінете тут величезну кількість знайомих імен видатних представників української еліти минулого століття. Думаю, однією з причин чому авторка вирішила розповісти читачам історію свого роду, наголошуючи на тому, що це спогади галичанки, є бажання хоч якось стерти штучно створені кордони між українцями західними і східними. Тому, цю книгу перш за все хотілося б порекомендувати так званим "східнякам". Проте, вона буде цікава всім, адже це свого роду маніфест людському духу, ніцшеанському "що нас не вбиває, те робить нас сильнішими", вмінню знаходити радість навіть у найдрібніших та найнезначніших деталях.