Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, як події минулого впливають на становлення нашого "Я"? А що б трапилося з нами, якби ми могли побачити своє майбутнє і воно виявилося страшним? Чи змінили б ми своє теперішнє, щоб таким чином змінити й майбутнє? Головний герой "Різдвяної історії" Чарльза Діккенса Ебенезер Скрудж - страшний чоловік. Йому невідомі жодні людські почуття і єдине, що його бентежить- це як заробити більше грошей. Доля інших людей, як невідомих йому, так і його рідних і близьких, його ніяк не переймає. Ну то й що, що його клерк працює у неймовірному холоді, а два поважні пани просять гроші на благодійність? Клерк хай радіє, що його не звільнили, а для бідних є робітничі доми та тюрми, де про них піклується держава. І ще вигадали! Святкувати Різдво, наче більше нема чим зайнятися! Тож не дивно, що саме різдвяної ночі зі Скруджем сталося те, що докорінно змінило не лише його погляди, а й взагалі ставлення до життя. Привид Скруджевого компаньйона Марлі завітав до нього та пообіцяв зустріч з трьома духами: минулого, теперішнього та майбутнього. Спершу Скрудж мав змогу перенестися у минуле і пригадати найяскравіші епізоди зі свого дитинства та юності, епізоди, які сповнили його серце теплом та любов'ю. Дух Теперішнього Різдва показав Скруджеві, як весь світ святкує, незважаючи ні на бідність, ні на хвороби, ні на якісь негаразди. Всі славлять свято, радіють та веселяться. Як же Скруджеві захотілося зустріти Різдво разом із сім'єю свого небожа, хоча лише ввечері, коли той запросив його в гості, зухвало відмовився від такої нісенітниці. Але найбільш вражаючою та болісною для Скруджа стала зустріч із Духом майбутнього. Лише у нього він ледь не благав дати відповідь на одне-єдине питання: чи можна щось змінити із побаченого? Неймовірна історія, яка ніколи не могла б статися, але яку б було корисно пережити багатьом людям. Тому що ми не звикли думати про інших, про їхні проблеми, нам здається, що гірше,як нам, нікому не буде. Ми не думаємо про наше майбутнє, що ми залишимо після себе, живемо сьогоднішнім днем і думаємо лише про матеріальне. Але ніколи не пізно змінитися. Не пізно почати помічати навколо себе інших, їхні болі та переживання. Ніколи не пізно почати допомагати стражденним в міру своїх можливостей. Ніколи не пізно відкрити своє серце радості та щастю, навчитися отримувати задоволення від найменшої дрібниці. Про все це історія Чарльза Діккенса. Книга, яка здатна змінити світ!

Признаюсь, в школьные годы литературу по программе я не особо много читала. Украинскую лит. я тогда понимала через раз (просто из-за большого количества архаизмов и диалектизмов), а зарубежную побаивалась, ведь как-то раз наткнулась на детальное описание чумы в «Декамероне» Бокаччо, что меня тогда очень впечатлило; так что читала разве что «Пеппи Длинный чулок», «Робинзон Крузо» и др. Но как-то раз, зимой, мы проходили «Рождественскую историю» Ч. Диккенса, и рассказ учителя про привидений и духов меня очень заинтересовал; так что я и книгу прочитала, и мультфильм посмотрела, и на уроках пообсуждала ее. Вообщем, какое-то время была настоящим фанатом.

Чудова казка, нагадала мені дитинство. А тепер перечитавши цю історію, спало на згадку, що цей твір не тільки для малят, а скоріш за все і для дорослих. Наприкінці кожного року хочеться скласти такий собі підсумок. Що вдалося і що ще треба зробити. Так от ця історія надихає мене задуматись про всі свої дії напротязі року й життя. Треба жити не тільки для себе і для близьких, а ще своїми справами надихати інших людей, а також допомагати чим можеш. А ще розбудити в собі цю дитину, яка щиро і привітно дивилася на світ. Це видання надруковано на якісному білому папері і є досить малюнків. Хороший дарунок під ялинку для будь кого.