Події повісті відбуваються майже 800 років тому. Ті самі гори й полонини, але часова прірва робить їх такими далекими, наче вони на іншій планеті. Письменник надзвичайно глибоко занурився в історію Русі, щоб в уяві перенестися туди й узяти з собою в цю мандрівку читача. І тепер кожен з нас може на кілька годин потрапити до середньовічних Карпат, підставити обличчя вітру з гірських вершин, відчути запах диму від багать і скуштувати чистої джерельної води.

«Захар Беркут» — це та перлина літератури, яка захоплює читача так, що відірватися неможливо. Ти проживаєш разом з героями їхні злети й падіння, радієш, горюєш і, зрештою, з жалем перегортаєш останню сторінку. Недарма студенти вважають цю повість однією з найцікавіших у шкільному курсі української літератури. Адже тут є все: і нестримне кохання, й підступні вороги, і воля до перемоги, і єдність у боротьбі.

Іван Франко ще 140 років тому закликав читачів жити громадою і гуртом боротися за свої права. Але громада — не пережиток минулого, а найближче майбутнє наших дітей. Уже зараз глобалізоване людство прагне розділитися на самоврядні громади — від величезних міст до невеличких будинків на кілька квартир. Та обстоювати свої права українські громади ще тільки мають навчитися.