Чудова і тепла історія про кохання, або передчуття кохання. Ми не бачимо цієї загадкової пані з Києва, проте впевнені, що в неї із Майклом-Михайлом усе неодмінно складеться. Взагалі дуже лірична оповідь у стилі французьких письменників Фрвнсуази Саган і Патріка Модіано. А ще ця історія повернула мене на Мальту, у мою романтичну подорож, яку я востаннє провела із коханою людиною, коли була щасливою… Хочеться знову того мальтійського тепла, неймовірної кухні та дружніх людей.

«Ранковий прибиральник» - це книга про те, що кожна людина знаходить своє кохання в свій час. Головний герой розповіді знаходиться далеко від дому. Усе своє життя він прагнув кращої долі, шукав роботу для душі, а в результаті втратив усе, щоб мав. І ось, уже не молодик він змушений жити і працювати у далекій країні – на Мальті. Здавалося б це казкове місце для відпочинку. Але якщо жити там постійно, можна просто занудьгувати від цього раю і від обов’язку цей самий рай створювати. А найгірше в цій історії те, що наш герой змушений працювати ніким іншим як ранковим прибиральник у номері готелі. Погодьтеся, далеко не чоловіча робота. Та ось, одного ранку, його ненависна робота принесла йому справжній подарунок. Прибираючи у номері він побачив книгу, написану його рідною мовою. І тут вмикається справжня романтика. Головний герой та власниця цієї книги спілкуються за допомогою надрукованих речень, залишають одне одному приємні сюрпризи у номері та… не наважуються зустрітися. І от, така нерішучість привела до того, що жінка закінчила свої справи і поїхали до рідної країни. Вона не залишила нашому прибиральнику геть нічого, крім старої книжки та номеру телефону, без коду міста та країни. Але він впевнений, він її знайде.

Це історія про нього і про неї. Вони майже зустрілися у далекій і чужій країні. Це розповідь про жінку, яка змогла закохати у себе чоловіка, хоча він її не бачив. Ірен Роздобудько доводить, що не обов’язково потрібно бути неймовірно красивою, мати модельну зовнішність та 20 років. Але про все по порядку. В центрі сюжету чоловік, який намагався змінити своє життя на краще, покинув рідну країну, провів доволі непогано час у Штатах, але врешті став ранковим прибиральником у одному з не найліпших готелів на Мальті. Він ненавидить свою роботу, але водночас боїться її втратити. Та от одного разу його сіре життя змінюється. В одному з номерів він помічає, що тут мешкає українка. І він, сам того не розуміючи поступово закохується у жінку, яку ще жодного разу не бачив. Він залишає їй у номері маленькі приємності та робить знаки уваги. Та найбільше вражає момент, коли він отримав відповідь. Маленьку канапку на газеті з солоною рибою та квашеними огірочками. Можливо для когось це нічого не означає, та для людини, яка багато років не була вдома, це означає все. Особливої романтичності розповіді надає спілкування головних героїв. Вони роблять це за допомогою книги. Підкреслюють потрібні слова чи речення. І це виглядає настільки красиво, у дусі придворних романів десь 15 століття. Та раптом все закінчується… вірніше закінчується її перебування у готелі і вона їде. Він же залишається знову сам. Та під час генерального прибирання її номеру він знаходить тут саму книгу, в якій написано лише номер телефону, без коду чи країни. Та він упевнений, що він таки її знайде.