як на мене, усі книжки Прохаська вартують читання. то завжди щось магічне.

З творчістю Тараса Прохаська я знайома досить давно — читала його оповідання, роман та дописи для галицького інформаційного порталу Збруч. Тому, коли побачила цю книгу, одразу її придбала. ⠀ Зазначу, що ця книга скоріше для тих, хто вже читав Прохаська, знайомий з його стилем і темпом та йому "зайшло". ⠀ Мене особисто, завжди захоплювала особлива атмосфера творів Прохаська — містична і, водночас, дуже проста, земна, неспішна. Ця книга — не виняток. Хоча вона і складається із записаних розмов та інтерв'ю різних років, але вони гарно поєднані і утворюють таке собі літературне оповідання. Книга чудово підійде щоби "переключитися", відволіктися від роботи або навчання. ⠀ Розповіді про життя та побут непомітно переходять у філософські роздуми. Тут нема палких дискусій про літературу, письменництво, суспільство. Проте, у книзі багато милих життєвих спостережень — помічати прекрасне в моменті: люди, природа, Франківськ. В цілому, в книзі я побачила саме те, чого і очікувала від збірки розмов з Тарасом Прохаськом. Він, без сумніву, дуже цікавий співбесідник, тому книга затягую з перших сторінок і читається на одному диханні.