Фінал цієї історії відомий усім, але сама книга тримає в напрузі саме діями, усі злочини головного злодія Нормана розкриваються нам відразу, та лякає саме дія. Не слід очікувати, що ця книга дасть вам неймовірні емоції та змусить годинами думати, що відбувається насправді у страшному мотелі. Книга коротка та на один вечір, швидко прочитали, отримали задоволення і поставили на поличку.

Відверто кажучи, вся трилогія доволі посередня. Мені не дуже сподобалась підказка у вигляді обкладинки. Стосовно обкладинки, то для мене Норман, зображений на ній, не має нічого спільного із героєм твору, адже там він товстун в окулярах, а на картинці ми бачимо звичайного чоловіка досить посередньої зовнішності. Сюжет простий і здається людина з хоча б невеликим натяком на наявність критичного мислення з самого початку зрозуміє що відбувається. Від цього, особисто у мене втратилась та напруга яку я б мала відчувати, тому напевно що кульмінація, що розвязка твору не справили на мене ВАУ-враження. Але можливо мета цієї частини - просто розповісти нам головну історію, з якої потім розгорнеться чудова друга частина трилогії.

Цей роман є джерелом класичного трилеру 1960 року. Тим, хто дивився фільм Альфреда Гічкока, сюжет відомий та нічим не здивує, проте для ознайомлення прочитати варто. Хто не дивився, та любить однойменний жанр, особливо порекомендую почитати те, що займає своє місце поряд з творами С. Кінга та Г. Лавкрафта. Норман Бейтс є власником невеликого мотелю на забутому шосе. У свої сорок років має замкнутий характер та мириться з постійними доріканнями хворої матері, якій боїться і слово сказати. Якось у нього знімає номер дівчина Мері Крейн. І після легкої розмови станеться трагедія, яка відкриє шлях до страшного розкриття усіх нещасть Бейтса. Роман невеликий. Тут нема жодного затягнутого моменту і все конкретно. Герої повністю розкриті. Похмура атмосфера житла головного героя вражає. А останній розділ чимось натякає, що це ще не кінець.