В отличии от первой книги- вторая была написана намного легче. Сюжетных линий, по сути, всего 2: добро и зло. Причём описываются обе стороны максимально демократично: головой читатель понимает, что есть добром и что есть злом, но чувства сострадания, жалости и переживания присутствует к обеим сторонам. Конечно же, те персонажи, которые мигрировали с первой части - они родные и, соответственно они ближе (да и автор уделил им внимания больше). Трагизма в книге стало ещё больше: одно дело, когда автор уничтожал человечество, совсем другое - когда уже ставших родными персонажей. Заканчивается книга, как и в большинстве случаев трагедией и недосказанностью, но я не пожалел ни об одной прочитанной странице и, с огромным удовольствием прочту "Противостояние" снова. И напоследок: После прочтения книги я решил посмотреть фильм "Противостояние". Тем более, что там снимается Стивен Кинг. Тут та я и подумал, что увижу лучшую экранизация автора, тем более, что он работал со сценарием к фильму. С первых же минут просмотра - осознал, что такого мрака в списке экранизация раньше просто не было в моей голове. Снято дёшево ("Сияние", которое снималось на 7-10 лет раньше выглядит дороже в 100000 раз, не говоря уже о "Побеге из Шоушенка"), актёрская игра как у школьников в драматическом театре, спец.эффекты - просто промолчу. Досмотрел его до самого конца, только чтобы увидеть Стивена Кинга, но смотреть во второй раз не возникает даже мысли, не говоря о желании. Как итог, счёт 1000:1 в пользу книги, в фильме один плюс - это Кинг, который принял решение сняться в этом "шедевре".

Звичайно ж, що після прочитання першої книги я відразу ж взялася й за другу. Певно, мені б було дуже важко чекати продовження, якби не видали обидві частини. Хоч уже й читала цей роман, точніше його скорочену версію, деякі моменти були мені просто не відомі, а дещо я, мабуть, і не хотіла пригадувати... Ця частина лякає значно більше за першу. Здавалося б, що тим купкам людей, які вижили після жахливої пандемії, ділити у величезній опустілій країні? Навколо повно різного добра - бери, чого душа забажає, живи, де хочеться. Та виявляється, що цього замало! І тут розпочинаються ворожнеча, шпигування, вбивства... За такий короткий період уже встигли забути фатальні помилки старого суспільства, що поступово нищили природу, людство, планету, та й зрештою спричинили цю жахливу ситуацію, в якій зараз усі опинилися. А ті люди, що все-таки вижили, зосередилися зовсім не на тому, чому було б дійсно варто приділити увагу і не розуміють, що від їхніх дій залежить майбутнє людства. Отож, складається враження, ніби весь світ повністю з глузду з'їхав! А в деяких людях взагалі прокинулося все погане, що раніше дрімало. Увага, спойлери! Вже наприкінці попереднього тому стало зрозуміло, що люди розділилися, переважно за переконаннями, і розійшлися країною у двох протилежних напрямах. Хтось подався на схід за матінкою Ебіґейл, а дехто - на захід за Рендалом Флеґґом. Перші вирішують оселитися в містечку Боулдер у штаті Колорадо, другі ж повертають до життя Лас-Вегас. Їх розділяють значні території і гірське пасмо. Так і утворюються в США два протиборчих центра, що сильно відрізняються один від одного, як за стилем керівництва, так і за розвитком. І з кожним днем лави обидвох таборів поповнюються новими прибічниками. В певний момент часу люди, що керують Боулдером, серед них Стю Редман, Ларрі Андервуд і Нік Андрос, розуміють - вони змушені відправити шпигунів на захід, щоб достеменно знати, що там відбувається. Справа в тому, що "темний чоловік" наділений надзвичайними здібностями і може спостерігати за іншими, навіть по той бік Скелястих гір. Але й в Боулдері є кілька людей, що володіють дарами передбачення і ясновидіння - матінка Ебіґейл, хлопчик Джо, що нарешті пригадав своє справжнє ім'я - Лео Роквей, і Том Каллен. Вони й говорять деяким мешканцям Боулдера про зловісні плани Рендала Флеґґа. Тому й доводиться вибрати й відправити в небезпечну подорож до Лас-Вегаса кількох шпигунів. А згодом і тих, хто буде відкрито протистояти Флеґґу до самого кінця. Чим же закінчиться це Протистояння? Чи переможе врешті-решт Добро над Злом? Чи виживе людство?.. На ці питання ви обов'язково знайдете відповідь у другому томі роману. А Стівен Кінг, як завжди, порадує цікавими поворотами сюжету, неоднозначними героями і цілком непередбачуваним фіналом. Додам ще кілька слів про героїв, за якими дуже цікаво спостерігати і від яких не знаєш, чого й чекати. Гарольд Лодер - один із таких. Він нагадує деяких реальних людей, які можуть викликати у інших цілий спектр суперечливих почуттів - від відрази та співчуття до симпатії і навіть захоплення. А ваші враження можуть кардинально змінитися при близькому спілкуванні. От хоча б, як у Ларрі Андервуда, що під час подорожі, користуючись підказками Гарольда, уявляв собі, як виявилося, зовсім не ту людину, з якою пізніше зустрівся у Боулдері. Цікаво й те, що одним із головних героїв наприкінці роману стане... пес. Коджак знову з'явиться у другій частині і за ним ви спостерігатимете з такою ж цікавістю, як і за іншими персонажами твору, та хвилюватиметеся за нього. Взагалі, тваринам у "Протистоянні", як на мою думку, відведена небезінтересна роль. От я постійно задумувалася, чому декотрі види вимерли від того смертоносного вірусу, а когось це взагалі не торкнулося. Люди й самі собі ставитимуть це питання і висуватимуть якісь гіпотези, бо насправді це таке ж інтригуюче питання, як і те "Що ж врятувало деяких людей від пандемії?".. Наостанок згадаю ще двох героїв, Сміттєбака і Тома Каллена. Вони з різних таборів і їхнє життя складеться по-різному, але все ж їх дещо поєднує. І це їхній інтелектуальний розвиток. Хтось вважає їх відсталими, хтось просто божевільними, хтось насміхається, хтось упереджено ставиться до них, але є й такі, хто бачить їхній потенціал і те, куди його можна направити. І тоді, коли буде досягнута точка кипіння у протистоянні Добра і Зла, саме ці двоє зіграють чи не найважливішу роль. Така от іронія від Стівена Кінга - божевільні вирішують долю світу. Тож, мій припис до роману "Протистояння" буде таким: "Читати, читати і ще раз читати!" Спеціально для "кінгоманів". Поділюся ще цікавим фактом про містечко Боулдер. Воно цілком реальне і письменник його згадав неспроста. Колись Стівен Кінг разом зі своєю сім'єю жив у цьому місті майже рік, протягом якого він написав один із найвідоміших своїх романів - "Сяйво". А наступним його твором стало саме "Протистояння". До речі, ідея про смертельний вірус, за словами Кінга, у нього теж виникла у Боулдері після перегляду телевізійної передачі про жорстокі випробування хімічної та біологічної зброї на дослідних мишах. Стосовно цього видання є одне зауваження. Щоправда не знаю, чия то помилка: перекладача, коректора чи редактора. Та, в принципі, не важливо, бо всі вони це прогледіли. Другий том починається розділом 47, де йдеться про групу Ларрі Андервуда, що на той момент складалася ще з трьох осіб: Френні Ґолдсміт, Гарольда Лодера та Ґлена Бейтмана. І тут йде мова про те, як до неї приєдналися ще кілька людей. Так от, в одному абзаці коротко описуються і перераховуються чотири нові жінки цієї групи, а наступний починається зі слів: "Їхня дев'ятка зійшла з траси..." Ну, а ще через кілька сторінок раптом нізвідки з'являється якась Петті Кроґер... У мене під рукою було російське видання, тож я глянула. Три речення у тому першому згаданому абзаці в українському виданні просто кудись зникли, а ще два трохи перекрутили. Сподіваюся, що у перевиданні, якщо воно буде, виправлять цю прикру помилку. І ще трохи різонуло вухо речення з того ж розділу: "Задовго монькалася, - подумала вона. - О Боже мій, промонькалася й запізнилася". Що це за слово таке "монькатися"? Невже воно зустрічається в українській мові? Бо я якось його ніколи раніше й не чула, а звучить якось не дуже... Ну, то такі невеличкі зауваження. Та, загалом, враження від книги це не зіпсувало.