Цю книгу потрібно відчути. Її слова – увібрати у себе. Якщо ви читатимете її поверхнево – дарма витратите час, не розуміючи самої суті історії. «Прокляття дому» Дженні Ерпенбек – проста і у той же час складна, багатогранна книга. Дім лишається той же, а люди – ні. Вони змінюють один одного, сім’я за сім’єю. Вони лаштують під себе кімнати, подвір’я, дерева у садку та місток, що виходить до озера. Родина за родиною винаймають цей будинок з прибудованою купальнею, а садівник, що доглядає прилеглий садок хоч і старий, а все ще доглядає ділянку. Час не руйнував будинок, він руйнував лише людські життя, що оселялись у ньому, або ж просто проходили повз. Він спостерігав війну, голод та російських солдат, що зупинились у ньому на ніч. Він спостерігав, як ховалася у потайній шафі жінка. Від тих же солдат. Він бачив скрині із сріблом та посудом, що господарі ховали у озері від війни та виймали їх, коли лихо проходило повз. Ця книга оповідає про мешканців, їх історію та подальшу долю. Кожен із них знаходив щось своє, щось рідне у вже старенькій хатинці, у блакиті прилеглого озера та у квітучому садку. Кожен із них залишав частинку власної душі покидаючи будинок, що мовчав. Хоча б міг сказати достатньо…

Дженни Эрпенбек – это известная современная немецкая писательница. Любимой книгой из ее творчества и меня является ее роман «Проклятие дома», который был переведен на украинский издательством «Книги-21». Самым интересным здесь является то, что главным персонажем произведения является дом. Так, на берегу огромного озера архитектор строит для своей жены красивый дом. В его родной стране только начинает проявлять себя нацизм. Пройдет еще не так много времени и начнется Вторая мировая война, его прекрасный дом станет дислокации солдат из армии противника, а его любимая жена будет прятаться в гардеробной, балансируя на грани жизни и смерти. Со временем этот дом будет принадлежать еще нескольким семьям, но их истории – это всего лишь фон для настоящего главного героя романа – дома. Мне показалось, что этот дом у озера метафора, и писательница на самом деле рассказывает историю своей страны двадцатого века. «Проклятие дома» - книга небольшая, но очень многогранная. И она заслуживает читательского внимания, поэтому советую ее всем.

Молодий і амбітний архітектор будує для своєї коханої будинок над озером. Але не треба поспішати думати, що це історія – про кохання. Ні, книга німкені Дженні Ерпенбек «Прокляття дому» зовсім не про нього, хоча трохи кохання все ж тут є. Дім будують у 1936 році, і це важливо, адже будівництво йде на ділянці, яку архітектор купив у єврея, кий у тогочасній Німеччині, як ми пам’ятаємо, вже нічого не належало. Покидає наш герой своє творіння вже за соціалістичного валу. Він не вписався у цей лад і тепер мусить рятуватись втечею до Західного Берліну. Від 1940 року у будинку на озері мешкає дружина архітектора. Також тут переховуватиметься дівчинка-єврейка, згодом тут мешкатиме письменниця. І вже у від її онуків дім перейде у власність держави в сучасні Німеччині. «Прокляття дому» - неймовірна книга. Лаконічна, може, навіть трохи суха, але це ні в якому разі її не псує. Чудовий зразок якісної сучасної німецької літератури. Рекомендую до прочитання цей твір усім, хто любить подібну прозу. П'ять зірок.