Маємо декілька книжок Наталії Чуб на російській мові. Читання українською вирішила розпочати з цього автора, тому що російськомовні книжечки в нас найулюбленіші з усіх прочитаних. І правильно зробила. Трирічний син з задоволенням слухає, та вже й переповідає історії про Наталочку і мишенят, виганяє вередливу пилинку. Став швидше вкладатись до ліжечка, кожного разу кажучи що треба засинати тихенько, щоб не налякати мишеняток. Перехід з російської мови на українську зробили поступово, були нові слова ( пояснювала російською), але вже з третього разу читаємо виключно на українській і дитині зрозуміло. Дуже гарні ілюстрації, якісний папір, таку книжку приємно тримати в руках. Рекомендую!

Це одна з п'яти книг казкотерапії від авторки Наталії чуб та видавництва Ранок. У книжці три історії: про те, як Наталочка вперше пішла до дитячого садочка, про те, як дівчинка перестала темряви боятися, і про чемну дівчинку, яка проковтнула вередливу пилинку. В останній історії важливо, що авторка не звинувачує дитину, пише, що дівчинка насправді була чемною, просто випадково проковтнула вередливу пилинку. Трохи не зрозумілою є для мене бабуся у спортивному костюмі та рожевому береті (чому саме такий вигляд має бабуся? Або навіщо взагалі було описувати її одяг?) Але це тільки мене здивувало, дитина не звернула уваги. В другій історії про темряву, як на мене, забагато місця відводиться опису кімнати під місячним світлом, менше подій, але від цього історія не стає менш цікавою. Плюс дитина довідалася кілька нових слів (пюпітр, ноти). Загалом цікаві повчальні історії.

Мы с сыночком очень полюбили сказки Наталии Чуб, поэтому с удовольствием покупаем и читаем. Каждая ее книга интересна и полезна. Вот только небольшое разочарование меня постигло, после прочтения данной книги. Немного других историй я ожидала, после прочтения аннотации. Иллюстрации как всегда потрясающие, тут даже говорить не о чем. Хотя вот сынуля слушал эти истории с удовольствием и сейчас частенько выбирает их на вечернее чтение.) Скорее всего просто у меня были завышены требования. Или я просто надумала что будет так, а получила немного другое, отсюда и разочарование. А ведь главное что книга нравится ребенку, она прививает любовь к чтению. Самое большее что меня сейчас радует, что сын очень любит книги и обязательно просит читать ему перед сном. Этот ритуал очень полезный и приятный. С такими книгами детки обязательно будут любить это занятие. Буду рекомендовать эту книгу мамочкам, она добрая и приятная. И каждая история полезна по своему. Интересно что в русской версии этой книги девочку зовут Сашенька. А в украинской Наталочка.)