Про що ми говоримо, коли говоримо про книжки: Історія та майбутнє читання
Бумажная книга | Код товара 1221750
Yakaboo 3.6/5
Автор
Лия Прайс
Издательство
Yakaboo Publishing
Язык
Украинский
Год издания
2020
Год первого издания
2019
Переводчик
Мирослава Лузина
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
125х185 мм

Все о книге Про що ми говоримо, коли говоримо про книжки: Історія та майбутнє читання

Лауреат Всеукраїнського рейтингу «Книжка Року» 2020. Номінація «Обрії», науково-популярна література

Що станеться з книжкою у добу онлайн-трансляцій, інтернету і соціальних мереж? Чи буде існувати друкована книжка? Як зміниться життя людини без книжок, чи зміниться? І яке майбутнє читання? Авторка книжки через аналіз наукових досліджень та низку цікавих фактів з історії книжок формує відповіді на ці питання і загалом заспокоює читачів. Ця книжка буде корисною видавцям, бібліотекарям, критикам і оглядачам, вчителям, книгарям та всім любителям книжок.

Характеристики
Автор
Лия Прайс
Издательство
Yakaboo Publishing
Язык
Украинский
Год издания
2020
Год первого издания
2019
Переводчик
Мирослава Лузина
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
125х185 мм
Цитата
Прайс не співає елегій друкованому слову: її справді всеохопний підхід до історії книжок з усіма її відгалуженнями — від інкунабул до пляжної читанки, від монастирів і до букмобілів — демонструє, що любові до друкованого слова не конче бути формою ностальгії
New Yorker
Рецензии
  •  
    Розслабтесь, ми нормально читаємо 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Коли дістала книгу з упаковки, відчула розчарування. Не очікувала, що це буде кишенькове видання в м’якій обкладинці. Не очікувала, що це буде монолітний текст рубленим шрифтом, що його незручно читати з паперу. Втім, вже за три сторінки вступу твір було реабілітовано в моїх очах. Мені почало подобатись…

    ПЛЮСИ:
    + Авторка очевидно знається на темі, кількість посилань на джерела така, наче тут дисертація.
    + Для мене відкрилися нові цікаві факти – це при тому, що я 2 семестри вивчала в університеті історію книговидання.
    + Робота дійсно заспокоює. Виявляється, наше покоління ставиться до читання чи не так само, як і десятки попередніх. Нема ніякої драматичної втрати культури читання чи повсюдного отупіння. Зміни наших читацьких звичок викликані зміною умов побуту, а не внутрішніми зрушеннями.

    МІНУСИ:
    - Багато води. Здавалося б, у невеличкій книжечці цього не має бути, але американський нонфікшн невиправний. Десь на третині книги я взяла за правило пропускати абзаци, коли ставало очевидно, що йде порожня гра словами.
    - Деякі думки можуть повторюватися знову і знову в різному формулюванні (і в різних розділах).
    - Поділ на розділи є умовним. Текст всередині розділу може тематично не відповідати його назві.
    - Посилання на деякі джерела існують лише заради посилань. Якщо дуже грубо описати, то всюдисущою є така оповідь: «Як казав Розумний Вчений, сонечко світить яскраво (посилання на джерело). А отже, поки сонечко світить яскраво, люди можуть читати книгу без лампи». Тобто якщо прибрати приклад зі стороннього джерела, твір інформаційно нічого не втратить.
    - Авторка змішує поняття «книга» і «друкована продукція». Від цього порівняння обсягів видання Біблій і індульгенцій, класичних романів і рекламних листівок. Можуть бути думки про функціональність книги та надгробного каменя – але хай і те, і те є носієм інформації, надгробок книгою не є!

    Висновок: Ця робота не є порожньою витратою часу. В ній є цікавинки навіть для тих, хто вже щось вивчав з історії книговидання. Але, як і більшість західних науково-популярних творів, вона хибує на великі обсяги пустопорожнього тексту. Я б із більшим задоволенням прочитала її конспект. Втім, звичних до жанру читачів це не має відлякати.
  •  
    Про книжки та читання 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книжка про книжки - чи не мрія книголюба? Написана професором англійської філології Лією Прайс, ця крихітна книжечка обіцяла назвою задоволення для тих, хто не уявляє життя без історій. Втім, ефекту «Вау!» вона мені не принесла, на жаль.
    Прайс багато розповідає про історію друкарства та ставлення до книжок в різні часи, і це було цікаво. Наводить багато статистики та розглядає розповсюдження електронних книжок, роздумуючи, чи зможуть вони витіснити паперові (спойлер - навряд). Це те, що було цікаво - але цікаво моментами.
    Більшу частину читання я (соромно зізнатись, адже книжка про книжки, здавалось би) нудьгувала. Чи причиною тому певна сухуватість викладу, чи то сам текст, який місцями здавався надто важким та перенасиченим - важко сказати.
    Проте найголовнішим мінусом книжки, який я для себе вивела, стало те, що я не розумію, до чого веде авторка, яка її кінцева мета. Важко пояснити, але як розділи, так і книжка в цілому для мене лишились без якоїсь кінцевої ідеї. Це можна назвати збіркою есеїв; статей в наукові видання; зрештою, дисертацією. Але науково-популярним нон-фікшном - ну, не знаю. Ще раз - загальна ідея книжки мені не розкрилась, хоча - знову ж, ще раз - деякі факти та дані читати було цікаво.
    Шкода, що так, бо була певна до читання, що скажу врешті - це подарунок кожному книголюбу. Але… але.
Купить - Про що ми говоримо, коли говоримо про книжки: Історія та майбутнє читання
Про що ми говоримо, коли говоримо про книжки: Історія та майбутнє читання

Обычная цена: 140 грн

Особое предложение: 98 грн

Есть в наличии
 
Информация об авторе
Лия Прайс
Лия Прайс

Лия Прайс - профессор Ратгерского университета. Преподает курсы теории романа, британской культуры XVIII и XIX веков, гендерных исследований и истории книг. Редактирует онлайн-журнал Public Books и пишет критические статьи для New York Times Book Review, London Review of Books, Times Literary Supplement, Paris Review, Boston Globe. Автор книг о книгах, литературе и чтении...

Подробнее

Цитата Про що ми говоримо, коли говоримо про книжки: Історія та майбутнє читання

Прайс не співає елегій друкованому слову: її справді всеохопний підхід до історії книжок з усіма її відгалуженнями — від інкунабул до пляжної читанки, від монастирів і до букмобілів — демонструє, що любові до друкованого слова не конче бути формою ностальгії
New Yorker
 

Рецензии Про що ми говоримо, коли говоримо про книжки: Історія та майбутнє читання

3.6/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Розслабтесь, ми нормально читаємо 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Коли дістала книгу з упаковки, відчула розчарування. Не очікувала, що це буде кишенькове видання в м’якій обкладинці. Не очікувала, що це буде монолітний текст рубленим шрифтом, що його незручно читати з паперу. Втім, вже за три сторінки вступу твір було реабілітовано в моїх очах. Мені почало подобатись…

    ПЛЮСИ:
    + Авторка очевидно знається на темі, кількість посилань на джерела така, наче тут дисертація.
    + Для мене відкрилися нові цікаві факти – це при тому, що я 2 семестри вивчала в університеті історію книговидання.
    + Робота дійсно заспокоює. Виявляється, наше покоління ставиться до читання чи не так само, як і десятки попередніх. Нема ніякої драматичної втрати культури читання чи повсюдного отупіння. Зміни наших читацьких звичок викликані зміною умов побуту, а не внутрішніми зрушеннями.

    МІНУСИ:
    - Багато води. Здавалося б, у невеличкій книжечці цього не має бути, але американський нонфікшн невиправний. Десь на третині книги я взяла за правило пропускати абзаци, коли ставало очевидно, що йде порожня гра словами.
    - Деякі думки можуть повторюватися знову і знову в різному формулюванні (і в різних розділах).
    - Поділ на розділи є умовним. Текст всередині розділу може тематично не відповідати його назві.
    - Посилання на деякі джерела існують лише заради посилань. Якщо дуже грубо описати, то всюдисущою є така оповідь: «Як казав Розумний Вчений, сонечко світить яскраво (посилання на джерело). А отже, поки сонечко світить яскраво, люди можуть читати книгу без лампи». Тобто якщо прибрати приклад зі стороннього джерела, твір інформаційно нічого не втратить.
    - Авторка змішує поняття «книга» і «друкована продукція». Від цього порівняння обсягів видання Біблій і індульгенцій, класичних романів і рекламних листівок. Можуть бути думки про функціональність книги та надгробного каменя – але хай і те, і те є носієм інформації, надгробок книгою не є!

    Висновок: Ця робота не є порожньою витратою часу. В ній є цікавинки навіть для тих, хто вже щось вивчав з історії книговидання. Але, як і більшість західних науково-популярних творів, вона хибує на великі обсяги пустопорожнього тексту. Я б із більшим задоволенням прочитала її конспект. Втім, звичних до жанру читачів це не має відлякати.
  •  
    Про книжки та читання 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книжка про книжки - чи не мрія книголюба? Написана професором англійської філології Лією Прайс, ця крихітна книжечка обіцяла назвою задоволення для тих, хто не уявляє життя без історій. Втім, ефекту «Вау!» вона мені не принесла, на жаль.
    Прайс багато розповідає про історію друкарства та ставлення до книжок в різні часи, і це було цікаво. Наводить багато статистики та розглядає розповсюдження електронних книжок, роздумуючи, чи зможуть вони витіснити паперові (спойлер - навряд). Це те, що було цікаво - але цікаво моментами.
    Більшу частину читання я (соромно зізнатись, адже книжка про книжки, здавалось би) нудьгувала. Чи причиною тому певна сухуватість викладу, чи то сам текст, який місцями здавався надто важким та перенасиченим - важко сказати.
    Проте найголовнішим мінусом книжки, який я для себе вивела, стало те, що я не розумію, до чого веде авторка, яка її кінцева мета. Важко пояснити, але як розділи, так і книжка в цілому для мене лишились без якоїсь кінцевої ідеї. Це можна назвати збіркою есеїв; статей в наукові видання; зрештою, дисертацією. Але науково-популярним нон-фікшном - ну, не знаю. Ще раз - загальна ідея книжки мені не розкрилась, хоча - знову ж, ще раз - деякі факти та дані читати було цікаво.
    Шкода, що так, бо була певна до читання, що скажу врешті - це подарунок кожному книголюбу. Але… але.
  •  
    Щось незрозуміле 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ще зі вступу видно, що авторка за професією не письменниця, а почесна професорка університету. Тому й книга більше схожа на університетський підручник ніж на книгу в звичному розумінні. Текст ніби й насичений цікавими фактами, але поки йдеш від одного до іншого є вірогідність піти на дно в товщі води, що притаманна будь-якому університетському підручнику.


    В більшості випадків згадуються британські та американські письменники, видання та події, що становить ще одну складність для українського читача (бо без підказок розібратись важко).

    З усіх п'яти розділів книги мені більш-менш імпонували лише два (третій та п'ятий), але й там не обійшлось без казусів. Наприклад, один з останніх абзаців п'ятого розділу ввів мене в незрозумілий стан. Я хотіла аплодувати авторці за те, що вони, як професори-філологи, дістають студентів "повчаннями про необхідність опиратися спокусі перестрибувати і читати по-діагоналі". Бо теж не бачу сенсу використовувати метод "скорочитання" для художньої літератури. Але те, що вона пише далі ледь не викликало у мене напад гніву, бо вони також вмовляють першокурсників "менше захоплюватись світом, описаним у художньому творі" ще й присоромлюють студентів, які читають заради сюжету, або обирають улюблених персонажів.

    Якщо не заради сюжету/теми, то нащо ж взагалі читати?! Дякувати Богу, що таке зіткнення характерів відбулось лише протягом єдиного абзацу за всю книгу.
  •  
    Другой взгляд на книги 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Сегодня снова становится модным читать. Ещё недавно бумажным книгам пророчили забытье. Вот-вот мы все должны были перейти исключительно на цифровые книги.

    Но почему-то за спинами блогеров и публичных личностей красивые книжные стеллажи, где корешки выстроены по цветам и украшены винтажными безделушками.

    В своей книге Лия Прайс не твердит нам о пользе чтения. Она меняет привычный угол зрения на книгу как способ развития человека и показывает ее как продукт.

    Это про маркетинга. Книги, срок годности которых был не выше чем у молока, стратегии продаж, меняющие не только форму мебели, но и планировку квартир

    Это про общение. Книга не только средство диалога между читателем и автором. Когда вы берете в руки книгу,которую уже кто-то читал для вас - это становится разговором на троих.

    Книга- исследование которая рассказывает как менялось отношение к чтению от первых рукописных книг до сегодня.

    При том, что автор делает такой объемный исторический экскурс, читается она очень легко и приятно.
    Must have для тех, кто любит книги!
  •  
    Книга, що більше нагадує університетську наукову роботу. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Для мене ця книга виявилась складною.
    Для її читання знадобиться багато зусиль та часу, адже читати її треба дуже уважно, для розуміння сенсу прочитаного.
    Це сухі дослідження авторки в галузі історії книг. Лія Прайс - науковець у цій сфері а також викладачка.
    Якщо ви готові читати про еволюцію книг від першої друкованої Біблії Гутенберга до сучасних електронних "читалок" без жодних художніх відступів, тоді ця книга - ок.
    Якщо ж ви бажаєте більше поговорити про читання та емоції, які воно викликає, чим корисне, то варто знайти іншу книгу.
    Якщо ж говорити про зміст книги, то авторка співвідносить електронні книги та паперові, вплив кожної з них на читання та чи витіснить одна іншу.
    Велику частину книги займають дослідження щодо бібліотек, чи не стануть вони "вимираючим видом" та які схеми існують для того, аби завуальовано збільшити кількість їхніх відвідувачів.
    Книга корисна, якщо реально вдумливо вникати у прочитане, це не легке чтиво на вечір, але допоможе зрозуміти деякі тенденції щодо книг та їх еволюції.
    Тому, якщо вас цікавить історія книг та читання без води, по суті, то ця книга підійде.
  •  
    Для любителей узнать еще что-то про книги 50% пользователей считают этот отзыв полезным
    Не одно десятилетие многие люди литературы, журналисты и просто сочувствующие предрекают не долгую жизнь книге или чтения вообще. С появлением всемирной паутины, пессимисты неоднократно выступают с «а мы ведь предупреждали, вот оно, больше никто не читает» даже не удосуживаясь узнать про прошлое и настоящее той самой книги, которую они уже похоронили.

    Лия Прайс, профессор английской филологии, в своей книге «What we talk about when we talk about books» решила, все таки, поставить точку и, наконец, разъяснить мифы о чтении, которые витают не одно столетие.

    Писательница подошла к делу серьезно и, с исследовательским энтузиазмом, рассказывает нам о множестве интересных фактов, подкрепляя все статистическими данными и моментами с истории.

    Мой экземпляр книги весь расписан пометками и подчеркиваниями, мне понадобился не один день, чтобы с ней поработать, но она полностью восполнила мой интерес по данной теме: мы все таки теряем чтение, как вид деятельности или нет.

    Можно долго дискуссировать, что чтение книг (уже даже электронных) уходит в забвение, что все мы залипаем в телефоны и т.д. Но не забывайте, что с самого начала появления книги чтение было, есть и будет делом немногих. Мы люди и у всех у нас разные интересы. И пока будут создавать очередное видео или статью на тему: «Как читать больше», «Как читать быстрее», я пойду почитаю. А вам я желаю, найти именно ту книгу, с которой вы забудете про все эти пессимистические «предупреждения».
  •  
    Історія та майбутнє читання.
    Ця книжка складається з фактів та матеріалу досліджень, які провела професорка Лія Прайс. В тексті міститься якийсь відсоток незначного. Подібні видання називають наукпоп - це знання не для фахівців, а для широких кіл дорослих делітантів. Не розумію чому така зневага до цього терміну "научпоп", хіба делітанти не мають право бути обізнані? Ось я такий самий делітант і вдячна Лії Прайс за те що, вона розповіла історію книжок, наділила її фактами та додала власних роздумів щодо майбутнього друкованої книжки. Згодна, що у тексті міститься слова, які не несуть корисну інформацію, але я не вважаю читання такого тексту марним заняттям. І в некорисному грунті можна знайти корисні копалини. А згадати скільки марного наші очі бачать у соцмережах і на всьому не бажаному зосереджують увагу, тож ліпше вже взятися за книжку! Про літературу і книги придумано безліч афоризмів, люди які складали ці афоризми по-різному ставилися до книжок; одні з обожнюванням, інші з байдужістю, але всі визнавали, що книги - це багатство людства. Що я думаю, коли думаю про книги? Я думаю про те, як мало зараз по-справжньому читають книжки. Як же так? Адже багато читають... Так, читають багато. Хтось від нудьги, хтось з цікавості, хтось щоб зняти втому. Хтось взагалі не читає, бо книжка нудьгу навіває. А, діти, чи хочуть вони читати без примусу, а заради того щоб, що-небудь дізнатися? Проведіть опитування серед підростаючого покоління, який подарунок бажають вони отримати на новий рік? Я вже чую відповідь: "Гаджети - це так весело, а книжки така нудьга". О, в наше просунуте століття гаджети стали цікавіше книжок. Чому раніше читали більше, а зараз так деградуємо, чи ні? Раніше дійсно читали більше і краще. Читали з Істиним захопленням, майже кожен був записаний в бібліотеку. Читали не лише книжки, а й газети і пізнавальні журнали. Наприклад був такий популярний журнал, як "Наука і життя", тепер в таких журналах відпала необхідність, тому що виходить безліч нон-фікшн літератури. Тільки читай!
  •  
    Не найкраща книжка про книжки
    Щойно береш цю книжку до рук і починаєш гортати, одразу ж розумієш, що це комерційний проєкт, який розрахований на любителів книжок про книжки. Так, затяті читачі дуже люблять читати твори на книжкову тематику - щоденники книгарів, поради читачам і застороги, що ми не зможемо позбутися книг - так, це нас, книголюбів, заводить і ми одразу ж тягнемось до гаманця. Але серед книжок такого типу є більш вдалі і менш вдалі. "Про що ми говоримо, коли говоримо про книжки" точно із останніх. Так, є в цьому творі деякі цікаві моменти, але книжка написана дуже сумбурно, стиль жахливий і перенасичений.
    Ні, мені цікаво, звісно, було дізнатися про те, як студенти авторки грали у "Відгадай книжку" - це щось новеньке і трохи перевертає звичний погляд на книжки. Цікаві погляди авторки і на бібліотеки, електронні книжки і все таке. Але все інше - це купа фактів, написаних "професорською" мовою і поєднаних доволі ріденькою логікою, що не має чіткої структури. Про якусь інтригу чи вже особливо вдалий гумор, які б не завадили такому нон-фікшену, я вже мовчу.
    Людям, яким цілком достатньо зустрічати на сторінках знайомі назви книг і купу цитат про читання, аби книжка вважалася класною, таке читання зайде. Зайде і тим, які просто люблять колекціонувати книжки про книжки, не надто вже до них дочитуючись. Усім іншим раджу почекати на якесь більш цікаве книголюбське видання.
  •  
    Розвінчує міфи про книги
    Чи справді люди читали більше в досмартфонну епоху?? Не факт, адже книги коштували дорого і їх не кожен міг собі дозволити. Тому популярність читання - переважно міф.
    Книга дуже гарно оформлена як для м‘якої палітурки. Великий відступ від корінця, що дуже важливо, бо ніколи не можеш як слід розгледіти слова «всередині». Коротше кажучи, видно, що авторка досліджувала книги.
    Багато авторських слівець від перекладачів, але це радше плюс, аж настрій деякі підіймають. Як вам словосполучення «намацувальні властивості»?
    А ще раджу після прочитання повернутись до першого розділу і перечитати. На початку таку інформацію сприймати вкрай важко, а наприкінці добре розкладе інформацію «по поличках».
  •  
    Очень нудно
    Я обожаю книги о книгах и всегда ищу что-то новое, стоящее и интересное. Работу Лии Прайс "Про що ми говоримо, коли говоримо про книжки" не могу отнести к стоящей внимания или интересной, давно я не читала настолько занудный текст.

    Лия является филологом, преподавателем, журналистом, все эти регалии сказываются на ее манере повествования. Текст сухой, тягучий, нудный, не знаю как, но ей удалось писать о интересных вещах максимально неинтересно. Начинаю читать и тону в тексте, мысли улетают далеко и приходится буквально заставлять себя концентрироваться на написанном. В тексте много повторений одних и тех же мыслей, много воды, много не очень актуальной для нашей страны информации, например статистические данные Америки и Англии о количестве библиотек.

    Сама книга должна была раскрыть тему актуальности книг в целом и бумажных в частности. Но основная мысль как-то не ярко была выражена, а в конце книги о ней Лия вообще словно забыла. Насколько я смогла понять автор все-таки настроена позитивно и считает, что книги человечество никогда не перестанет читать, печатать и бояться нам нечего.

    В целом данная книга мне не понравилась, узнала из нее несколько интересных исторических фактов и все. Мысли и повествование автора ужасно не понравилось.
  •  
    Книга про книги
    Чудова книга про книги.
    В цифрову епоху, коли гаджети замінили паперові видання практично кожному, постає важливе питання - Що далі буде з книгами? Яке майбутнє їх чекає? Автор в дуже цікавому стилі розповідає про те, чим раніше були книги для людей, що з ними сталося зараз і що на нас чекає далі.
    П'ять розділів, які різні за тематикою.
    1. Читання через плече.
    Різні тисячоліття, століття, роки мають відмінності в тому хто саме читав, і що саме. Де вони це роблять, з якою швидкістю і навіщо. Заглянути в читання інших людей так само важко, як заглянути в їхні серця.
    2. Справжнє життя книжок.
    Історія створення, початку книжок, яке місце вона займала в житті людей. Папір завжди викликав і викликає запеклі дискусії в суспільстві.
    3. Читання на ходу.
    Зараз читати книги можливо будь-де і завжди - транспорт, відпочинок, парк, черга в магазин, туалет - коли немає часу, підійде кожне місце. І читання на ходу стало способом життя справжнього читача.
    4. Коли читання прописує лікар.
    Так як існують фізичні вправи і лікарські препарати, зараз лікарі все частіше прописують ті чи інші книги, як таке собі знеболювальне. І як показують численні дослідження, книги дуже часто допомагають хворим.
    5. Зшиті книжками.
    Читання для багатьох стало невід'ємною складовою життя. Читати, щоб не бути самотнім, щоб пом'якшити ефект розбитого серця після розставання, щоб розпалити бажання, щоби вдовольнити цікавість.
    Але для мене особисто, це найцікавіше хобі.
    Як завжди, книга видавництва @yakaboo_publishing написана дуже цікаво і інформативно.
    Рекомендую кожному книгопоціновувачу.
  •  
    Жахливий переклад! Читати неможливо. 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга відразу захопила мою увагу своєю назвою, бо полюбляю книги про книги, але в даному випадку розчарування більше, аніж час, витрачений на прочитання перших 20-ти сторінок (їх я читала близько години), решту 180 сторінок подужаю за тиждень, в кращому випадку. І це далеко не той випадок, коли говорять, що треба читати складні книги, щоб розвиватися. Наразі - це якесь непевне, незрозуміле сплетіння слів і явищ, що не мають жодних точок дотичностей. До прикладу: «намацальні властивості», «поетичні збірки, чиї хрусткі кутики натякали на те…», «..поява один за одним різноманітних видів аудіовізуальних форматів справді відкусила певний шмат мертвого часу..», «коли ми оплакуємо книжки, ми насправді оплакуємо смерть отих проміжних моментів..», «на відміну від есеїстів, які піднімають на прапор читання як тренування самотньої самодостатності..», «скрутитися в клубочок на самоті з романом, купленим за готівку, і читати його від (паперової) дошки до дошки», «..добре надається до зцементовування громад однодумців, але не дуже придатне до досягнення великих анонімних аудиторій..», «незмінним компонентом історії книжок є їхня влада набувати нових форм», «декоратор у вітрині модного бутіка Anthropologie діловито мостив футболки на тлі ландшафту анатомічно правильних, вручну зістарених порожніх томів формату ін-кватро - отих великих книжин, що відносяться до звичайних, виданих ін-дуодецимо книжок у м‘якій обкладинці так само, як широкоекранний телевізор до айпеда». Це взагалі як? Це взагалі що? Я, маючи 2 вищі гуманітарні освіти, не можу адекватно сприймати цей переклад, він робить читання нестерпним. Грішу на перекладача, тобто, на перекладачку; хоча варто спробувати ще й оригінал, бо дану книгу я навряд чи матиму бажання дочитувати, незважаючи на чудовий формат, гарну якість видання і цікаву тему.. Маю ще одну книгу, цієї ж перекладачки, та відчуваю, що там буде ця сама біда, тож, можна відразу «списувати» книги на утилізацію. Досвід від якості перекладу текстів даного видавництва - гірший, за негативний. Надалі буду з прискіпливістю моніторити ім’я перекладача, перш, ніж придбати «книжину»…
 
Характеристики Про що ми говоримо, коли говоримо про книжки: Історія та майбутнє читання
Автор
Лия Прайс
Издательство
Yakaboo Publishing
Язык
Украинский
Год издания
2020
Год первого издания
2019
Переводчик
Мирослава Лузина
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
125х185 мм
Переплет
Мягкий
Бумага
Офсетная
ISBN
978-617-7544-66-0
Тип
Бумажная
 

Об авторе Про що ми говоримо, коли говоримо про книжки: Історія та майбутнє читання