Одна з найкращих і найбільш недооцінених книг української літератури за кілька десятиліть. "Невигадані історії", базовані на реальних подіях. Зазвичай сумної, часто трагічної тональності. Без позерства, випендрьожу, "постмодернізму". Також немає загравань із цитатами, стьобу та інших елементів, унормованих сучасним мистецтвом. Дивно, що ця книга є в продажу: років із шість-сім тому я викупив чотири примірники в "Є", після цього кілька разів телефонував туди, й вони незмінно відповідали, що більше у них немає... Коротше кажучи, дуже хороша книжечка, яку хочеться постійно перечитувати й подарувати найближчим людям. Своєрідно доводить, що хороше мистецтво -- то річ, якої не може бути багато. Відповідно й добре написаних текстів так само не буває багато, а хороші книжки -- часто тоненькі й непретензійні на зовнішній вигляд... Коротше кажучи, наполегливо рекомендую всім. Можна прочитати буквально за кілька годин -- я її поглинув одного осіннього дня 2013 року, поки їхав додому на метро. Й ловіть момент -- скоро весь її невеликий тираж закінчиться.