Для першого знайомства з болгарською літературою саме в українському перекладі я обрала книгу ,,Природний роман та інші історії" ( за тлумача - Остап Сливинський, видавництво ,,Темпора" ). У ній міститься як ,власне, однойменний роман, так і збірка оповідок сучасного популярного та титулованого болгарина Георгі Господинова. Він - письменник, поет, драматург, сценарист, який пише рідною, англійською та німецькою мовами. Його ,,Природний роман" вважається найзнаковішим на батьківщині, починаючи з 1989-го року, витримавши отакенну низку перевидань та перекладів на інші мови. Георгі Господинов як письменник - це майстерний постмодерніст. Тож, якщо вам близький по духу та розумінню цей літературний напрям, переконана, ,,Природний роман та інші історії" припадуть до смаку. Хто ж, як я, не дуже ,,кохається" у такому чтиві, той буде доволі важко долати книгу. По-перше, тому, що за задумом автора, у тексті багато відступів та ремарок, плюс, детальної уваги до дрібниць, які зовсім не мають відношення до розвитку сюжету. По-друге, складається враження, що сюжет просто-напросто губиться у якомусь хаосі - так складно второпати, що й до чого... А потім, бац, а це ж був погляд на ситуацію очима... мухи! Так, так, а ще у романі розглядається... туалетна тема(!). З вашого дозволу, не вдаватимуся до її подробиць, лише додам, що головний герой приходить до вельми філософського висновку, мовляв, туалет - це єдине місце, де ти - це ти. І, знаєте, щось в тому є, правда? Як зазнає Георгі Господинов, він написав такий собі ,,фестончастий роман", тобто твір, цілісність якого сприймається через сукупність частинок-фестонок, подібно до того, як бачить світ муха. Щодо самого сюжету, то він закручується довкола одного письменника, який, переживаючи досить складний період свого життя, роздумує та філософствує, згадує та аналізує...