«Принцип втручання» — це детектив. І одночасно не-детектив. Це драма і комедія, смішна до сліз і зворушлива до ненависті історія. Це книга, на якій можна ворожити. Або різко закрити і кинути в обличчя ворогу, хай навіть твій ворог тимчасово дивиться на тебе із дзеркала.

Героїня книги — жінка з дірою у грудях. На тому місці, де мало б бути серце, у неї діра. Діра, у якій кілком стирчить загибель на війні чоловіка, з яким вона так і не встигла ані попрощатися, ані з’ясувати стосунки. А ще особиста юнацька драма, а ще ряд таємниць, які, з одного боку, нас не вбивають, а з іншого — чомусь не роблять сильнішими.

Єдиною опорою і розрадою Станіслави стала робота. Чистий холодний розум, логіка і математика, ось її безпечна гавань, ось світ, у якому вона задає власні правила гри і почувається у безпеці.

І з цього світу формул і рівнянь її висмикує прохання, яке неможливо відхилити. Але і погодитися теж неможливо, тому що це дивно. І абсолютно нелогічно. І ще трошки смертельно небезпечно.

А втім, доцент кафедри вищої і прикладної математики перетворюється на кухаря. І сім днів проводить у місті свого дитинства, з якого вона колись вилетіла пробкою і поклялася ніколи не повертатися.

Завдання мінімум на цей тиждень — проникнути на весілля і переконатися, що наречена жива. Завдання максимум — знайти і покарати вбивцю.