Стиль Панаса Мирного пручався; не пускав спочатку; поготів, пам'ятаю враження після «Волів», коли сподобалось, але ТРЕБА було дочитати до понеділка; школа; кидати книжки не любив; але дотепер більше не хотілося читати цього автора. Цю ж книжку хотілося дочитати всупереч обсягові й відсутності там позитиву. Бо роман підносить важливі теми, на мою думку. От, наприклад, назва роману в мене викликала досить однозначну асоціацію, втім також це — про людину, що тій ніде немає місця, як зазначає автор. Коли починав читати — співчував головній героїні: книжка зображає страшні часи; взяти хоча б те ж саме розмивання себе перед {мsкl}, яке робило багато наймичок і до якого врешті-решт прийшла і Христя. З іншого боку напевно коли довго живеш у такому становищі — призвичаюєшся і знаходиш якісь особисті бонуси. Словом, дискусійно… І таки «Повію», гадаю, потрібно розчитати. Бо потім ковталося так, що шкодував про відривання. Хоча певні моменти й схарактеризував як затягнуті, але така гарна мова, що навіть вони легко читалися. Після прочитання ніби відчуваю якесь дорослішання. Книжка сподобалася.

Цей роман про дівчинку Христю - неперевершений. Хочеться, щоб його видавали та перевидавали ще і ще. Не знаю, чи включили його в основну шкільну програму, але сам читав його в школі, але брав у бібліотеці. Всі, всі довкола кричать про суспільну мораль, та чи читали ви роман Панаса Мирного? Думаю, що він багатьох зацікавить з тих, чи інших причин. І нікого не залишить байдужим. Головна героїня Христя з дитинства жила дуже бідно, потім помер її батько, потім пішла і мати. Вона поїхала до міста працювати наймичкою (служницею) і таким чином взагалі закреслила будь-які шанси на світле майбутнє. Чому? Її звабив один з квартирантів її хазяйки, котора й сама була не байдужа до нього. Тут у нас що? Жіноча заздрість, ревнощі. Христю вигнали, ще й маючи неабиякі зв'язки, хазяйка усім розказала про Христю страшні речі. Для чого? Щоб дівчина взагалі не змогла нікуди більше влаштуватися. Окрім, самі знаєте якої роботи. Усі світлі мрії дівчини зламатися, тому що її не навчили з дитинства розрізняти людей та не довіряти усім підряд. Ніхто у цьому житті нікому нічого не винен. Серйозний, сильний роман. Не для всіх. Але хочеться, щоб кожна ясна голова з ним ознайомилася.

Одна из самых любимых работ не только 19 века, но и всей украинской литературы в целом! Панас Мирный действительно так мастерски описал реальность бытия сельского населения, изменения моральных устоев, приходом нового слоя населения - богачей. Это история о тяжелой жизни простой девушки Хрысти, которая рано потеряла отца-кормильца и должна была заботиться не только о себе, но и о матери. Она идет работать прислугой, нет, совсем не на ту работу, должность которой звучит в названии. Но уже работая она влюбляется в человека, к которому испытывает такие же чувства и другая женщина, ее хозяйка. Женщина, власть которой позволяет ей создать такие ужасные условия для Хрысти, что той больше ничего не остается, как пойти по скользкой дороге.. Очень печальная и трагичная история. Но то, как автор все преподнес, описал, да еще и тот факт, что все это происходило еще в далеком 19 веке..оставляет на сердце свой отпечаток.